Складається враження, що “бомблять” не на Сході України, а у Тернополі

Доброго понеділкового вечора, файномістяни!
Тиждень, що минув був настільки важким і тривожним, що скласти на нині дайджест файних, або навколофайних новин було настільки складно, що, якби не наші дорогі чиновники, – то говорити не було би про що.
Але, слава Богу: вони є, нами обрані, леліяні і пещені. Мало люстровані і мало що роблячі. Але: вони вважають себе нашою елітою. Причім, не тому, що вони щось таке надзвичайне в плані особистості чи явища. Ні, вони просто пізнали силу кругової поруки.
І ото, як не відбуває нині покарання екс-мер Почаєва, оскільки, згідно з далекозорістю Кременецької Феміди, в нього змінилась обстановка, так і , певно, що люди, котрі при Кременецькому держлісгоспі створили підпільну фірмочку по розпилу бюджетних коштів, за чим їх, чисто випадково, застали фіскальні органи, теж мабуть лишаться безкарними. Логіка така: ці “лісоруби” мають справу з деревом і похідними від нього – так що зможуть змінити обстановку і слідчому, і прокурору, і судді.

А ще от цікаво, чим мотивують працівники нашої санепідстанції свою підсліпуватість. Не встиг вщухнути скандал навколо новорічної випічки з сальмонелою, як небайдужі громадяни вишукали на полицях супермаркетів біогумус у вигляді гниленьких грибів, цитрин і солених огірків у відверто граючому розсолі. А поверх випічки полицями крокували когорти тарганів. Ну от народ обурився, а я вам таке скажу: гнилички – то, звичайно – недобре. А от таргани – то, навіть дуже зер гут. Оскільки зникли вони були з наших осель і закладів громадського харчування і торгівлі через випромінення сучасної побутової техніки. Ми вже було подумали, що назавжди і готові були занести їх до Червоної Книги. Ага, дзуськи нам. Вони пішли, але, як виявилось, – лише мутувати. Тепер ось вернулись.Так що: очікуймо. Скоро у всіх підвалах і стояках!
І окремо про розсіл огірковий зелений. Шановні продавці! Майте совість! То не просто рідина з діжки з часником і кропом, то – алькаприм, боржомі і антидепресант. Три в одному. (Чоловіки зрозуміють)То – символ доброго ранку. Так не можна, розсіл – то святе!
Вулиці файного міста стали спільно охороняти міліціонери, ДНСНники і громадські активісти. Дуже слушно, адже час непевний і всяке може бути. Але от що цікаво: вчора зустріла я пізно увечері такий патруль потрійний. Міліціонера я впізнала по формі, а от ДНСНик і громадський активіст були без розпізнавальних знаків. І хтось з них – німецька вівчарка, мила і розумна…
Влада і міліція запевняє, що наразі в Тернополі безпечно. Але, оглянувши залишки бомбосховищ, складається враження, що бомблять не на Сході. Це перше. І друге: тепер ми побачили, де мутували таргани. Мер обіцяє на їхнє відновлення 2 млн гривень. Подивимось, що з того буде і що дійде до бомбосховищ, а що “розбомблять” по дорозі.
Але, щось то я все про сумне. Не така вона вже й погана наша влада. Сумлінна, принаймні. Час від часу нагадує собі, що вона, влада, народу служить. От Леонід Бицюра, наприклад. Поки всі говорять про скелети в шафі і люстрацію, підозрюють усіх і вся в нечистих помислах і липких руках, тримає собі чиновник у шафі шину з Майдану. І всім одразу зрозуміло, що Л. Бицюра працює над собою. Щоправда, обіцявся він на основі тої шини, котру йому майданівці подарували, музей Майдану зробити. Але то таке. Може, вона йому, якось допомагає боротися зі спокусами чиновницькими?
Їх у чиновників значно більше, ніж у простих громадян. То папірчика завізувати, то довідочку штампонути, то земельне питаннячко, то дозвіл на щось. А ото завтра бюджет області прийматимуть. То вважайте найспокусливіша частина життя депутатського. Це ж не просто: розділяй і владарюй. Це ж треба розділити так, щоб вистачило і на економіку, і на культуру, і на розвиток всякого різного. І , щоб лишилось на себе коханих, і на коханих.. Тяжко нашим депутатам, шо не кажи.

А тут ще штормове попередження передають. Холод, дощ з мокрим снігом…Брр! Це ж знову дороги чистити, солити та пісками посипати. А це знову ж бюджет, знову розпилюй його. А на дорогах ями утворюються… І от що цікаво: з ямами в бюджеті вміють наші чиновники справлятись. А от з ямами на дорогах – ніяк. От завжди так: де починаються ями – бюджет закінчується. Пороблено їм, чи що?

Але колись воно все зміниться. Не даремно ж Бицюра шину в шафі тримає. Все буде добре!