На Тернопільщині у меморіальному комплексі Ярослава Стецька хочуть збудувати бар

Поки Тернопільщина пишається своїми націоналістичними ідеалами, у селі Великий Глибочок неподалік обласного центру розгортаються події, результат яких може стати смачним плювком на ці самі ідеали.

Про це повідомляє Тернопільський прес-клуб.

Як відомо, в цьому селі народився століття тому Ярослав Стецько – ідеолог українського націоналізму, голова Організації Українських Націоналістів (1968-1986 рр.), колишній президент Антибільшовицького блоку народів. І саме там знаходиться унікальний історико-меморіальний комплекс, де зберігається майже півсотні оригінальних експонатів, пов’язаних з життям і діяльністю Ярослава та Ярослави Стецьків. Зокрема, і ті, що стосуються родоводу, дитинства та ранньої юності Великого Націоналіста, що їх вперше зібрав і впорядкував відомий на Тернопільщині культурний та громадський діяч, голова Велико-Глибочецького осередку «Просвіти» і керівник названого історико-меморіального комплексу Мирон Сагайдак.

Цей комплекс – єдиний такий у світі, от тільки доля його складна і сумна. 100-річчя видатного українського патріота в січні цього року його музей, приміром, зустрічав з прогнилими підлогами, протікаючою стелею і мало не мінусовою температурою всередині. Як сумно констатував тоді Мирон Сагайдак, елементарно не вистачало коштів на ремонт, навіть на опалення і світло, не раз йому доводилося оплачувати вкрай необхідне з власної кишені.

«До кого б з представників влади я не звертався, то завжди чув лише одну відповідь  – «Це не наш музей», і за весь час існування влада так і не дала на нього ні копійки», – розповідав він.

«Чи змінилося щось після відзначення столітнього ювілею Стецька, на честь якого звучало так багато гучних красивих слів?»,  – запитуємо телефоном у пана Мирона Сагайдака.

«Можу сказати лише, що «Свобода» спонсорувала кошти на заміну підлоги в одній з кімнат, а так і далі ніхто й пальцем не поворухнув, – відповідає він. – Більше того – зараз керівництвом сільради робиться все, щоб забрати у комплексу, розташованого в центрі села, половину його території. У мене на руках три рішення колишніх сесій про те, що земля має належати музею. 6 травня цього року на зборах села більшість громади теж за це проголосувала, але у сільського голови, схоже, свої плани. Знаю, що на території комплексу хочуть збудувати бар, та ще й на місці, де в землі досі лежать кістки загиблих українських патріотів. Ми там якраз збиралися хрест встановити та освятити. Щоб відстояти справедливість і захистити історичну пам’ять від плюндрування, я не раз звертався в різні інстанції. Останній лист до райради, наприклад, відіслав ще до виборів, але відповіді нема досі. Наразі чекаю відповідей з обласних ради та держадміністрації.

А на цьому тижні була чергова сесія сільради, то мене мало не «з’їли», так тиснули. Кажуть, що 24 сотки музейному комплексу не потрібно, може і двома-трьома обійтися. А я б може вже й погодився віддати половину території, щоб дали спокій, але ж це комплекс об’єктів, з урахуванням яких вже виготовлено генеральний план реконструкції. Чого чекати далі – просто не знаю».