Чим найболючіше б’ють українців чи українське?
Для дискредитації особистостей, організацій, діяльності чи будь-чого українського використовують старий апробований метод: патріотизм – це націоналізм, а націоналізм це – фашизм, а фашизм – це злочин проти людства і т. д, і т.п. У результаті нам кажуть: “український патріотизм – це фашизм…”.
Негативний імідж українцям, які прагнуть відстояти і утвердити свою незалежність, відстояти і утвердити право свого народу на існування та розвиток, гарантовано.
Чому це можливо?
Можливо тому, що ніхто з українських політиків, чи можновладців не захотів публічно, з високої трибуни, сказати про те, що патріотизм і націоналізм це не шовінізм. Ніхто не спромігся пояснити громадянам значення і відмінність цих слів. Навіть ніхто не пробував. Це й створює передумови для політичних спекуляцій тих, кому хочеться повернути український народ в рабство та знищити Україну як незалежну державу. Вони користуються нагодою і роблять все для того, щоби досягнути своєї мети. Їм же ж так хочеться звільнити нашу землю від нас! У них свої плани на неї. Ці плани стосуються всіх соціальних прошарків без винятків. Українські можновладці та магнати повинні розуміти це.
Пропоную варіант:
В силу тих чи інших історичних подій (коли хочете – Божої волі) склалося так, що на Землі існують китайці, японці, американці, евенки, українці, росіяни, євреї, поляки та всі інші народи. Кожен із сучасних народів дійшов до наших днів, і це є свідченням того, що кожен із цих народів має щось таке, що дало йому можливість існувати і розвиватися. Це щось називається національною культурою кожного з етносів (чи народів).
Ця національна культура – це досвід, який корисний всім без виключень. Китайська культура, а це – досвід і мудрість китайського народу, подарувала світу такі речі як шовк, як мистецтва, як народна китайська медицина, як лицарська культура і ще ряд неймовірно корисних для всього світу речей. Французи подарували світові свою культуру, українці – свою, італійці – свою, шведи, норвеги, фіни, угорці, росіяни, євреї, англійці, араби, японці… Всі народи, без виключень, дарують людству свій досвід, досвід який допоміг їм проіснувати до наших днів, і надасть можливість розвиватися, вдосконалюватися і іти далі в майбутнє. Цей досвід набувався часом тисячоліттями. Цей досвід здобувався ціною життя сотень і сотень поколінь. Втративши, поновити його було би неможливо. Розуміймо це і цінуймо!
Цей досвід – національна культура кожного з народів. Потрібний цей досвід не тільки окремо взятому етносу, котрий є його джерелом. Він потрібний всьому людству. Покажіть мені сьогодні жінку, яка не користується косметикою, виготовленою на основі давніх скандинавських рецептів. Покажіть мені людину, яка не бажала би вдягнути одяг, виготовлений з натурального шовку. Покажіть мені сучасну країну, де б чоловіки, які вважають себе лицарями, не вивчали східних бойових мистецтв. Покажіть мені освічену людину, яка не читає Конфуція, Юнга, Шевченка… Та покажіть мені, зрештою, людину, яка у своєму житті не використовує досвід як свого народу, так і досвід інших. Не знайдете таких. А значить, нам потрібна наша національна культура, і національні культури всіх інших народів.
Якщо нам це потрібно, то ми мусимо дбати про продовження нашої Української національної культури, продовження нашого українського досвіду. Разом з тим ми мусимо дбати про те, щоби були самобутніми і продовжували свій досвід, свою національну культуру і всі інші народи. Нам це потрібне. Воно корисне для нас. А значить, ми повинні дбати і про те, щоби кожний із народів залишався самобутнім. Продовжував своє існування, свій розвиток, кожен етнос вдосконалювався і дарував людству нові досягнення національної культури. Власне у поєднанні культур різних народів, людство творить нові досягнення. Відсутність будь-якої з цих культур унеможливлює розвиток всього людства. Ось що таке патріотизм і націоналізм.
Тому якщо навпроти мене стоїть поляк, єврей, росіянин, американець чи китаєць, який мене поважає як господаря на моїй землі, є носієм своєї національної культури, поважає мій народ, мою культуру, сприяє мені у моєму становленні, то я від усієї душі і від усього серця поважаю його. Відповідаю йому гостинністю. Передаю йому досвід мого народу. Я сприяю йому на його життєвому шляху.
Та якщо до мене прийшов будь-хто, хто хоче знищити моє найдорожче чи моїх близьких, чи моїх друзів, чи мій народ, чи культуру мого народу, чи мою мову, чи Президента моєї країни, чи мою державу, ким би він не був, навіть українцем, я зустріну його не як друг, а як воїн. Я зустріну його зі зброєю в руках…
Сьогодні людство, буде змушене вирішувати ряд надважливих проблем. Проблем, без вирішення яких не зможе існувати ніхто, хто б він не був. Багатій він чи незаможний. Фермер він чи міністр. Хто сьогодні зможе сховатися, наприклад, в дорогих маєтках, або салонах дорогих автомобілів, або десь за кордоном від СНІДу, раку, стихій, катастроф, бандитизму, тероризму і т.д., і т.д., і т.д.?
Ніхто!
Заховатись від таких факторів не може ніхто!
Тільки поєднавши кращі культурні здобутки народів Світу, людство зможе вирішити всі ці та інші проблеми на шляху свого історичного майбутнього, на шляху до досконалості.
Доведіть мені, що це не так!
Юрій Крвавич, Юрко Антоняк
Коментарі вимкнені.