Що читають бучачани

Купуючи пресу в місцевих кіосках, зауважила, що окрім газет та журналів трапляються і книги. На жаль, рідко україномовні. Виникло запитання, чи можна знайти книги рідною мовою у книгарнях та кіосках міста. Про те, яку літературу можна придбати у Бучачі, яка її цінова категорія та чи існує попит на українську книжку в бучачан, читайте далі.

Насамперед, ставлю собі за мету дізнатися, які ж книги продаються на прилавках магазинів. Завітавши до місцевої книгарні бачу, що на стелажах перш за все видніються шкільні підручники, хрестоматії, географічні атласи та інші навчальні матеріали. Очевидно, ці книги завжди у попиті, знайдуть свого покупця. Те саме стосується і канцтоварів, якими рясніють прилавки не лише цього книжкового магазину, але й іншого, а також кіосків торг-преси. Продовжую далі розглядати книги і зауважую чималеньку підбірку дитячого чтива. Тут і збірки казок, і окремі оповідання для дітей, і книги із розвиваючою методикою, розмальовки, витинанки, одним словом, тут кожен щось знайде для себе. Цінова категорія також різноманітна: від двох гривень і до триста. Для дітей, мабуть, цікавою родзинкою є перекладений українською мовою «Гаррі Поттер» у всіх томах, особливо тепер, коли на екрани вийшла остання його частина. До слова, роздрібно кожен том коштує від сорок вісім до п’ятдесят п’ять гривень. Але продавець зауважує, що незважаючи на ціни, книги добре продаються. Є тут також оповідання Всеволода Нестайка, які за ціною так само, як й історії про Гаррі Поттера. Для маленьких читачів можна придбати різноманітні казки: українські, народів світу та скажімо, Андерсена. Казки останнього із чудовими ілюстраціями коштують майже п’ятдесят гривень.

Із дитячими книгами ситуація у місті все ж таки доволі стерпна, що важко сказати про україномовну літературу для дорослих. У вже згаданих кіосках торг-преси зустрічаю на прилавках декілька дешевих детективів та слізливі історії кохання у яскравих обкладинках. У книгарні цей асортимент також присутній, але вже більш різноманітний: від Донцової та Устінової до Баха та Коельо. Видно, ці книги успішно знаходять свого покупця. На питання чи ця популярна масова література добре продається, отримую схвальний відгук. Мене все ще не покидає надія знайти серед різноманіття книг бодай одну україномовну художню книгу для дорослих. Мої старання все-таки успішні: на прилавку скромно лежать прикидані іншими книгами оповідання Марії Матіос та Люко Дашвар. Коштують вочевидь недешево: Дашвар – двадцять дев’ять гривень, Матіос – від п’ятдесят до дев’яносто. Продавець, зауваживши моє зацікавлення, коментує, що ці книги продаються також, але попит на них невеликий. Хоча є поодинокі покупці, котрі часто запитують за ними, тому час від часу книгарня їх замовляє для продажу.

Виходжу з магазину з певним враженням перемоги, адже змогла таки віднайти українську літературу та проаналізувати книжковий асортимент міста. Загалом ситуація з літературою рідною мовою в нас вочевидь ненайгірша. Проте засмучує той факт, що наші люди не читають, а головне, виглядає, що не цікавляться сучасною українською літературою. Придбають радше російськомовний детектив Дарії Донцової замість не гіршого гостросюжетного роману тієї ж Марії Матіос чи Люко Дашвар. А окрім них сьогодні в українській літературі є чимало авторів, які пишуть цікаве сюжетне масове чтиво: Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Лариса Денисенко, Михайло Бриних, Андрій Кокотюха. Список цей можна продовжувати і щороку він доповнюється новими іменами, що повинно тішити українців. Виглядає, що бучачани або не мають змоги довідатись про цих авторів (що є хибним, зрештою, бо існує телебачення, газети, хай не в кожній хаті, але у багатьох – Інтернет), або просто люди не зацікавленні у читанні, а ті, хто читає, лінуються поцікавитись україномовною літературою, що є прикрим фактом. Якщо перестане існувати попит на українську книжку, вона поволі зникне з прилавків, залишаться дешевенькі історії про кохання та детективи чужою нам мовою. А звідси вже й недалеко до зникнення самої української мови. Хочу закликати усіх не лише цікавитись політичними дебатами та міжпартійними війнами, але й дбайте про слово, яке дає основу для роздумів і водночас лікує. Особливо, українське слово. Головне – хотіти читати. Чого й бажаю вам!

Мар’яна Максим’як, Бучацькі новини