У Тернополі відкрили виставку до річниці смерті Ігоря Ґерети

У держархіві Тернопільської області відкривається виставка до річниці смерті Ігоря Ґерети.

У першій частині експонуються документи про діяльність Ігоря Петровича, як археолога: інформація про рятувальні розкопки Чернелево-Руського могильника, колекційні описи предметів, знайдених під археологічних розкопок, чернетки записів із описами знайдених археологічних пам’яток та їх схематичних зображень.

Зацікавлять дослідників документи, які висвітлюють його діяльність під час роботи в краєзнавчому музеї. Зокрема, про заснування та діяльність музею В. Гнатюка в с. Велеснів Монастирського району: попередній експозиційний план музею, зразок запрошення та список запрошених на відкриття музею; листування з Главачеком (Чехословаччина) та Вачків М.В. щодо можливостей з комплектування музею.

Друга частина виставки висвітлює громадсько-політичну діяльність Ґерети: на посаді директора Інституту Національного відродження при Тернопільській Крайовій Раді Руху, та як депутата обласної Ради та голови комісії з питань культури та духовного відродження. Зацікавить дослідників і афіша про декаду українського патріотичного кіно, яка проводилась з ініціативи Ґерети І.П. у Тернополі (березень 1998 р.)

Завершують експозицію документи із особистого архіву відомого краєзнавця. Наявні копії публікацій Ґерети Олеся-Петра (батька Ігоря Петровича) за 1927-1936 роки.

Цінними є і нариси-путівники «Бережани», «Чортків», «Теребовля», світлини, що демонструють життєвий шлях Ґерети І.П. та світлини картин із колекції родини Ґеретів «Мистецтво друзів», які також експонуються на виставці.

 

Ґерета Ігор Петрович – відомий археолог, мистецтвознавець, культуролог, громадський, політичний діяч.

Народився в с. Скоморохи Тернопільського повіту у родині священика. Сім’я отця Олеся – Петра Ґерети у 1942 році переїхала до Великої Березовиці. Батько у війну рятував єврейські сім’ї, за що його хотіли заарештувати гестапівці, але односельці попередили пароха. Ігор Петрович згадував: «…виростав у такій атмосфері, яка мусила робити тебе людиною, навіть якщо ти цього і не хотів». У 1963 році закінчив історичний факультет Чернівецького університету: «…викладачі вузу допомогли зрозуміти наскільки сфальсифікована історія України і це ще більше поглибило моє критичне ставлення до режиму».

Більшу частину життя Ґерета присвятив Тернопільському обласному краєзнавчому музею. Працював на посадах наукового співробітника, завідувача відділу. Ігор Петрович – ініціатор створення і автор експозиції меморіальних музеїв Соломії Крушельницької в с. Біла, картинної галереї в Тернополі, співавтор експозиції Велеснівського етнографічно- меморіального музею Володимира Гнатюка.

Спочатку брав участь у археологічних експедиціях як учасник, а вже з 1964 року сам керував проведенням розкопок. Йому вдалось відкриту нову цінну пам’ятку – могильник Черняхівської культури у с. Чистилів Тернопільського району, а могильник у Чернелеві Руському став найбільшим у Україні за кількістю розкопаних поховань, навіть перевершив могильник у Черняхові, який дав назву культурі.

Можливо завдяки тому, що його оточували друзі-однодумці, він встигав робити все.