«Питровна»: що кажуть читачі про нову книгу Дзвінки Торохтушко

Збірка недитячих новел “Питровна” знаної тернопільської авторки Любов Бурак, яка пише під псевдонімом Дзвінка Торохтушко, нещодавно вийшла друком у видавництві “Алатон”.

Книгу можна замовити, написавши автору Любов Бурак приватне повідомлення у Facebook.

З нагоди виходу нової книги, “Погляд” зробив добірку коментарів від читачів, яким вже пощастило гортати “Питровну”:

Сергій Мельничук‎:  Книга чудова, в офісі кур’єра не втримався і почав читати, поки оформлялись папірчики. Намагався всіма силами стримувати сміх, чим викликав обережні, а то і злякані погляди людей. Дивились як на Дарта Вейдера, якому Новою Поштою прислали ключі від нової зірки смерті. Поки доправив книжку додому, зірвав реготом робочі процеси в двох організаціях. Дома програв битву дружині і мамі й нещадно був посунутий в кінець черги на “прочитать”. Результат: ще дві замовлені книжки, сльози і регіт чотирьох осіб та море запитань “і я хочу, де взяв?”. Я щиро вдячний за промінчик радості і добра, автору натхнення і позитиву. І як водиться: ми хочемо ще.

Майя Ключова:  За годину з лишком я “проковтнула” усю книгу. Яка ж то краса! Оте священнодійство було таким чарівним – повне занурення у прекрасний світ книги! Неймовірно! P.S. Хотіла сфотографуватися з книгою, але в неї залипла мама, й навіть на хвильку віддавати навідріз відмовилася. Такої класної української давно не читала (сказала мама і я приєднуюся!

Людмила Дідук: Ось і я дочекалась ковточка радості та гарного настрою у цю хмурну нетверезу зимовесну. Я зазвичай з новими книжечками усякі ритуали проводжу шаманські – любуюся, листаю, обнюхую і прикладаю до хворих місць, щоби в обрану щасливу мить торжествєнно почати, а тут і ніс, і вуха сверблять від нетерпіння… опиратися поклику не буду.

Marina Zhmaka:  Давно не купувала книжок. Але вважаю що простих талановитих людей з народу треба підтримувати. Та і приємно читати українською, написане простою українською, про прості життеві і смішні ситуації.

Олександр Кондратюк‎: Дякую за “Питровну”. Пішла друга доба гомеричного реготу та поглибленого вивчення української мови моєю переважно рускоговорящею дружиною. В хаті – повний позитив.

Любов Марущак: Хочете гумору щирого і теплого, та такого ностальгічного, зі спогадами з дитинства і юності? Тоді вам сюди. В теперішні бентежні часи ця книга таки піднімає настрій. П.С. У Дзвінки Торохтушко (хто ще не знає) є книги і для дітей, і для дорослих.

Тетяна Попова:  Несамовито раджу для дорослих, якщо хтось ще не підписаний на Дзвінку Торохтушко у ФБ, то підпишіться, не пошкодуєте.
Книга дуже гарна. Замовити можна, написавши пані Любов Бурак в приватні повідомлення. Написала позавчора і вуаля – половину книжки вже прочитала.

Любов Бурак: Страшенно скучила за писанням. Отак просто сісти і викласти якісь пацаваті власні думки поміж ребрами священної кирилиці.
І от зібралась. І тільки ж думку за хвіст вловила, як пащекуватий телефон голосом Їжака озвався: “Побудь, мій Боже, отут зі мною!”…
– Альо! То я двзінкаю! Чуєш? Хочу ще книжку! Ні, три книжки. Або й чотири. Шото я хаотичний і весь на нервах.
Доктор мій, той, що по внутрішньому світу голови після її епічних потрясінь та по зрушенням мізкової кори спец, дзвінкає. Сейсмолог. Тобто невролог.
– Хочемо книжок!
– Хочемо – це хто? – Питаюся.
– Та ми всі!
– Всі то хто?
– Іванович з терапії, Валя і Лєна з невро, Валєрка з експертизи, ще двоє з наркології і Юлька з алкокапального. Другий день регочемось! Ну, ти даєш! В точку попала! А Миколайович з моргу, він же з Кременця родом, – то він каже, що ти завжди своя людина була!..
– Дякую, – кажу розчулено. – Док, ти мені так настрій підняв!- –
-Та що я? – Скромно каже доктор. – Радій і пиши! Ми тебе всією психушкою читаємо!
Радію. А шо? В точку ж попала? Своя людина…