Тернополянин заснував успішний бізнес у Китаї

11 років тому Сергій Лесняк залишив Україну і поїхав робити бізнес у країну, якою захоплювався ще з підліткового віку. У Шанхаї він з нуля заснував дві успішні компанії, що є одними з кращих у своїй галузі. Зараз працює директором компанії RR Commodities у Шанхаї, є викладачем з міжнародного бізнесу. З 2003 по 2007 рік був представником компанії “Ферекспо” у Китаї. Випускник Києво-Могилянської академії за спеціальністю «Історія філософії», має ступінь EMBA (CEIBS –Chinese European International Business School). Планує повернутися в Україну, однак переконаний, що чим більше українців працюють закордоном, тим краще для країни, тож наразі бачить своє місце в Китаї, де зосереджені його персональні цілі та цілі бізнесу.

Сергій Лесняк, 41 рік, родом з Тернополя.

Дуже любить читати бізнес-літературу, від чого отримує велике задоволення. Усім, хто хоче зрозуміти основи бізнесу, радить прочитати книги Клейтона Крістенсена «Як виміряти своє життя», Адріана Сливоцького «Міграція капіталу». З художньої літератури виділяє твори Джека Лондона та Габрієля Гарсії Маркеса.

Любить слухати класичну та фольк-музику, зокрема ефіопський джаз Mulatu Astatke.

Займається тайцзи і тхеквондо.

У вільний час відвідує концерти, замається спортом, читає книги і навіть переклав з давньокитайської мови трактат Сунь Цзи «Мистецтво війни».

Про шлях до успіху. Я навчався в Тернільському педагогічному університеті, потім вступив у Києво-Могилянську академію і закінчив її з дипломом магістра філософії. Попрацював трохи в Україні і в 2003 році виїхав у Шанхай, щоб займатися там бізнесом. З нуля заснував дві зараз успішні компанії. Починав із залізної руди, зараз займаюся фармацевтикою. Ми возимо фармацевтичні матеріали в Україну, але так само почали напрямок, щоб передавати українські ліки в Китай, Бірму, Таїланд, Індонезію, Камбоджу.  У мене ще є бізнес освіта, я в Китаї її отримував вже під час роботи.

З підліткового віку цікавився Сходом. Гадаю, це було таке захоплення молодих людей по всій країні. Але воно у мене не зникло. Я багато читав про Схід, потім навіть почав писати статті. Врешті-решт мій знайомий побачив одну із статей, а він знав, що набираються люди в одну компанію. Мене запросили на співбесіду і я поїхав працювати у Китай.

Ми стали найбільшою на той час компанією з колишнього Радянського Союзу, створили свій бренд на території Китаю, який зараз дуже впізнаваний. В той час у нас в компанії не було жодного українця, окрім мене.

Українці в Шанхаї. Я живу в Шанхаї, у нас там дуже потужна громада українців, яка складається з молодих людей. Їхні успішні історії в Китаї пов’язані не так з комерцією, скільки з громадським рухом. У нас є український бізнес-клуб, український журнала «Шанхай борщ», ми готуємо бізнес-вісник Далекого Сходу. Маємо амбіції писати українською мовою електронний журнал про успішних українців на Далекому Сході, адже нашим землякам вдається продавати обладнання навіть китайцям, як це не звучить смішно.

Про бізнес-освіту. Бізнес-освіта – це спосіб виміряти де ти є порівняно з іншими людьми. Наприклад, на певному етапі я зрозумів, що зовсім не знаю математики, яка дуже важлива. Після 30 років я нею зацікавився. Також у мене з’явилася дисципліна читання книжок з бізнесу, від чого я отримую велике задоволення. Якщо ти не розвиваєшся, як бізнесмен ти мертвий. Найкраще розвиватися в українських умовах – це співвиміряти свою конкуренцію з іншими націями. Щоб це зрозуміти, треба або їздити в світ, або читати, що відбувається в світі. Кризи, які у нас відбуваються, це просто реакція світу на нашу неконкуретноздатність.

Про секрет успіху. Кожній молодій людині треба вивчити англійську мову. Більше того, кожній людині будь-якого  віку треба вивчити англійську мову. Поки ми у комфортному середовищі, нам здається, що ми убезпечені від ризиків. Ми програємо філіпінцям, тому що вони більше спілкуються англійською і відбирають роботу у наших швейних фабрик.

Країна перебуває на певній межі, бо ми виробляємо тільки продукти з низькою доданою вартістю. А низька додана вартість – це низькі зарплати. Хоча в головах в більшості українців є багато вартості. Але ми не можемо дати її світу через те, що у нас є мовні бар’єри і ми не надто впевнені в собі.

Ми повинні бути дуже наполегливі у тому, що ми робимо. Кожна молода людина повинна знайти собі вчителя, який би допоміг розібратися з її життям. У нас є багато самовпевненості у тому, що ми знаємо чого хочемо, насправді дуже мало людей знають чого вони хочуть. Багато часу витрачається на те, що ти шукаєш себе. Треба знайти якусь ділянку і ставати у ній професіоналом, ставати найкращим. У китайців це ще більша проблема. У них визначення життєвих цілей починається після 30 років. Вони слухають батьків і чекають поки ті приймуть за них життєві рішення.

Про Львів, як місто з високою доданою вартістю. Якщо ти чогось досягнув через знання, дуже часто у нашій країні це не винагороджується. Молодь розгублена. Мені здається це місто (Львів – ред.) в цьому плані здоровіше, тому що тут орієнтири більш сконденсовані, тє багато цікавих молодих людей. Львів’яни народжуються у красивій архітектурі, вони її бачать щодня, у них інше відчуття краси, інше відчуття, як вони повинні поводитися. У якомусь модерному місці буде зовсім інший тип людини.

Львів запрограмований на малий і середній бізнес, на бізнес цікавий. Тобто Львів приречений бути містом з високою доданою вартістю. Я би розглядав Львів не в українському, а в центральноєвропейському масштабі. Як місто паротяг, який може підтягнути за собою регіон.

Про те, хто може стати успішним. Успішна людина та, яка намагається знайти гармонію з собою, з сім’єю, державою і бізнесом. Якщо це вдається знайти, тоді будь-яка людина може бути успішною. Речі, які найбільше змінюють світ, насправді непередбачені. Прогнози не мають значення. Умовно кажучи. Хто міг передбачити війну? Ніхто, але як це змінило нашу країну.

Розмовляла Христина Петрик, Твоє місто