Люди нарешті зрозуміли, що при поганій Україні краще жити, ніж при добрій Росії, – боєць батальйону «Донбас»

48-річний боєць-розвідник добровольчого батальйону «Донбас», уродженець Старого Збаража Анатолій Маслянка захищає Україну на східних рубежах ще з літа минулого року. Чоловікові пощастило вирватися живим з «іловайського котла», а згодом із «дебальцевського», де втратив більше десяти бойових побратимів.

Боєць неохоче розповідає про те, що довелося пережити на цій неоголошеній війні, про деякі періоди служби, обіцяючи розказати згодом. Після нового року батальйон виконував бойові завдання у Лисичанську, Артемівську, Дебальцеве, Маріуполі та Широкиному. З Анатолієм ми зустрілися у штабі нацспротиву, він зайшов під час 15-денної ротації і вже готувався повертатися на місця дислокації «Донбасу» у Маріуполь.

Боєць зізнався, що вже добряче стомився від війни, як і його бойові побратими.

− Ми всі молимося, щоб війна скоріше закінчувалася, але залишати свої бойові позиції не збирається, − каже Анатолій. – Ми добровільно пішли захищати Україну і втікати від свого обов’язку не будемо в жодному разі. Навпаки, добровольчі батальйони рвуться вперед, щоб звільнити нашу землю від окупантів. Але як тільки добровольчі формування набирають обертів для наступу, то опиняються в черговому «котлі». Так було влітку під Іловайськом, а взимку − під Дебальцеве. Я рядовий, виконую накази командирів. Звичайно, про стратегію і тактику бойових операцій повинні думати генерали, але тут на передовій, особливо відчутні прорахунки чи просто некомпетентність вищого військового командування, адже кожен невчасно відданий або недолугий наказ обертається загибеллю бійців.

Наразі, за словами нашого земляка, Маріупольський напрямок захищають добровольці «Донбасу», «Азову», Правого сектора. На запитання, чи наступатимуть проросійські бойовики на Маріуполь, Анатолій відповідає: Якщо й так, то хто ж їх пустить? За словами бійця, підступи до міста укріплені дуже добре. Та найголовніше − патріотична налаштованість Маріупольців.

Маріуполь − українське місто, запевняє чоловік і пригадує випадок, коли зупинилися своїм БТР-ом на дорозі, доливши воду. Кожна друга машина зупинилася, водії запитували, чи не потрібна якась допомога. За три години, поки ми стояли, нам наскладали шашликів, поставили з десяток пластикових скляночок кави, а жінка, яка жила неподалік, принесла плов. В інших містах люди бояться виказувати свою підтримку, хоча й там ставлення до українських солдатів змінилося на краще. Люди нарешті зрозуміли, що при поганій Україні краще жити, ніж при добрій Росії.

Бійці не втомлюють дякувати волонтерам, перед якими, як каже Анатолій, треба ставити на коліна за їх самовіддану роботу. На Луганщині наш земляк познайомився з волонтерами з Черкащини. Ці підприємці були власниками фірми «Шампань-транс», яка займалася перевезенням майже 20 років. З початком бойових дій на Сході України ці люди продали свій транспорт, а на виручені кошти ремонтують БТР-и, міняють на них двигуни і доставляють машини на передову.

− Вражає їх безстрашність, − каже Анатолій. − Буває, що армійські тягачі зупиняються за 20-30 кілометрів від передової і далі не їдуть, А ці відчайдухи-волонтери приїжджають у саме пекло, де кулі свистять, не боячись, що їх ростріляють. Ось хто справжні герої.

Анатолій також підкреслює, що в батальйоні «Донбас» є багато мешканців Донеччини та Луганщини і ці хлопці воюють за Україну дуже добре. Один з них, донеччанин з позивним «Дальнобой» каже: А чому я повинен бути «сєпаром», якщо Україна мене виховала». «Дальнобой» − найкращий водій у батальйоні, нагороджений медаллю, але соромився її прийняти, казав, що не заслужив, бо на той час ще не був у боях. Але завдяки його золотим рукам в бій ідуть десятки машин. А його побратими, герої Іловайська з позивним «Лавр» не тільки вибрався з «котла», а ще й ворожий танк спалив. 25-літній хлопець з Харківщини пройшов Майдан, понад усе любить Україну, доводить побратимам, що прапор повинен бути жовто-синім, а не синьо-жовтим і переконаний, що завдяки такому порядку кольорів на прапорі його намет на Майдані ніколи на горів. Боєць також розповів, що в українських збройних силах у зоні АТО чимало росіян, вони воюють не проти своєї країни, а проти злочинного режиму Путіна.

Оксана Моргун, Народне слово