Про початки міста. Альтернативний погляд

Частина 2

Продовження. Початок ТУТ

З точки зору справедливості і історичної достовірності рід Тарновських є одним з найзаплутаніших сюжетів. Мало кому відомо що Тарновські були при витоках православними, а Михайло Тарновський навіть був православним єпископом у Смоленську. Пильна увага польських істориків до цього роду пояснюється тим, що в часи королівської династії Ягайлонів, мало хто з етнічних поляків мав доступ до важелів влади, що викликає ряд серйозних запитань, на які б польським історикам не хотілося б давати відповідь. Перетворення Тарновських, Потоцьких, Зборовських, Бучацьких, Вишневецьких, Замойських, Жовкевських, Ходкевичів тв інших родів руського походження у поляків, значно спрощує ситуацію і втоматично знімає з порядку денного непотрібні запитання, після чого можна сміливо говорити про Річ Посполиту як про суто польський феномен. Хоча насправді все було інакше. Як пише Святослав Семенюк у своїй книзі «Український утівник по Польщі» щодо магнатського роду Тарновських, то, як встановили у 30-х роках польські вчені, яких цікавлять не історичні міфи, а історична правда, то вони є русинами і походять з південного боку Карпат, але не з Моравії, як переважна більшість руських родів гербу Сас, а з півночі Румунії, з Мараморощини.

Тарновські отримали у власність кілька маєтків на Львівщині та біля Сянока, і саме це відіграло в їхній долі визначальну роль. У Сяноку брати Микола, Петро, Абрагам і Стецько познайомилися з королевою Софією. З цього «знайомства» найбільше зкористалися Микола та Абрагам, які отримали у власність не тільки Тарнаву Дольну, Ославу та Вельопольє, а й право на локацію міста Стара Сіль на Самбірщині та розробку місцевих покладів солі. А це у той час було дуже важливо, так як сіль була стратегічно важливим товаром. Хто володів соляними копальнями, той багатів не по днях, а по годинах. Відтоді воний почали називатися ТарнАвськими, але по справжньому збагатилися у 1428 році, коли та ж королева Софія допомогла їм отримати концессію на розробку покладів солі у Бохні та Величці. Після цього Тарнавські майже відразу перетворилися на найбільших магнатів у державі, а що в зону їхнього впливу потрапив і сусідній Тарнов, то поступово їхнє прізвище Тарнавські трансформувалося у Тарновські.

З поміж нащадків Стецька найбільше уславився видатний полковедець, великий гетьман коронний, засновник Тарнополя, Ян (Іван) Тарновський (1488-1561). В його житті теж є багато таємниць та заплутаних сюжетів. Приховується зазвичай, що він все своє життя прожив як православний, а в католицтво перейшов вже в зрілому віці, після повернення з Палестини. Та ця тема варта окремої статті. Своїх дітей, до речі, він теж хрестив як православних. Це для нас важливо, для розуміння подільшого розвитку подій.

Анатолій Лещишин