«Там справжнє життя»: як поранений військовий змінив рішення Раїси Коляди піти служити
Раїса Коляда багато років допомагає військовим. Її волонтерство почалося з допомоги братові, який із 2021 року служить у війську, а згодом переросло у системну підтримку поранених захисників, їхніх родин та тих, хто повертається з полону. Разом із «Лікарняною бандою» вона привозила необхідне у лікарні, допомагала з документами, транспортом, речами, а найважливіше – намагалася бути поруч тоді, коли людині особливо потрібна опора.
Саме в лікарні Раїса познайомилася з чоловіком, який згодом став її найближчою людиною. Він потрапив туди після важкого поранення наприкінці 2022 року. Спочатку між ними були лише волонтерська допомога і звичайне спілкування.
- У нас, можна сказати, на перший погляд дуже романтична історія, а з іншого боку — дуже доросла, – розповідає «Погляду» волонтерка.
За її словами, приблизно через пів року їхнє спілкування почало змінюватися. Водночас сама Раїса тоді ще не була готова до стосунків. У неї вже були дорослі діти, за плечима — досвід попередніх стосунків і розлучення.
- Старшій доньці зараз 19 років, молодшій – 14. Я була дорослою жінкою, яка вже мала різні стосунки – і щасливі, і не дуже щасливі – і знала, що це таке.
Раїса для себе вирішила, що стосунки їй не потрібні, і постійно говорила про це Вадиму.
- Ти мене ніяк не розглядай, тому що тобі треба інша жінка для стосунків. Я не хочу стосунків.
Жінка блокувала будь-які романтичні прояви з боку чоловіків. Ба більше, до Вадима вона навіть приводила подруг, які хотіли стосунків.
Вадим був військовим із 2014 року, постійно перебував на фронті й пройшов багато випробувань. Раїсі хотілося, щоб він нарешті знайшов своє щастя. Він не був одружений, хотів сім’ю, а після поранення, коли був тривалий час малорухомим, особливо потребував підтримки людини поруч.
- Він не був одружений, і мені хотілося, щоб він знайшов свою половинку. Я ж бачила, що він хоче сім’ю. До того ж у нього було поранення – була розтрощена нижня кінцівка ноги. Він дуже довгий період був малорухомий. І в таких моментах дуже важлива підтримка людини поруч, – каже Раїса.
Водночас чоловік був наполегливий і періодично пропонував Раїсі зустрічатися. Друзі жінки також просили її дати Вадиму шанс. Зрештою вона погодилася спробувати побудувати ці стосунки.
Пропозиція від Вадима прозвучала досить швидко, а приблизно через рік вони вже почали жити разом. Для Раїси це було важливим кроком. Вона зізнається, що боялася, як усе складеться, адже двоє дорослих, самостійних людей уже мали за плечима певний життєвий досвід.
- Коли ми почали жити разом, для мене це вже багато означало. Я, звичайно, боялася, як усе складеться. Бо це зовсім інший рівень, коли ви дивитеся захопленими очима одне на одного у 18 чи 20 років, і коли вам уже під 40, ви пройшли якийсь життєвий шлях. Зовсім по-іншому на це все дивишся. Ти думаєш: а як буде? А як діти це сприймуть? А як ми вживемося — двоє дорослих, самостійних людей? І вийшло непогано.
Діти Раїси гарно прийняли чоловіка, а друзі були щасливі за неї. Сама жінка каже, що згодом зрозуміла: це її людина, і їм комфортно разом.
- Діти гарно сприйняли, друзі стали щасливі за мене. І я стала щасливішою, тому що зрозуміла, що це моя людина і нам комфортно разом.
Раїса говорить, що їй імпонує чіткість чоловіка. Вадим – військовий, офіцер, був командиром. За її словами, він різкий, і багато хто вважає, що навіть занадто, але саме така визначеність близька і їй.
Я зрозуміла, що мені така чіткість імпонує, тому що я сама така. Я люблю, коли все чітко, зрозуміло, без ігор.
Раїса хотіла, щоб стосунки були місцем спокою, безпеки, комфорту та стабільності у швидкому світі. Каже, що саме на таких дорослих підходах, розмовах і бажанні будувати здорові стосунки та сім’ю вони з Вадимом їх і побудували.
Перед остаточним прийняттям рішення почати стосунки Раїса хотіла йти служити до Збройних сил. Вона пригадує, що була у моральному стані, коли їй здавалося, що вже вичерпала себе тут, а того, що робить, недостатньо.
- Мені здавалося, що все, що я роблю тут, – недостатньо. Мало цього. Там справжнє життя.
Після останньої поїздки до брата, який був поранений, жінка прийняла для себе рішення йти служити. Вона вже навіть вибрала підрозділ і посаду.
- Я навчилася і стріляти, і володіти зброєю. Ходила, щоб якусь фізичну витривалість собі розвивати. Але чоловік мій, заземлюючи, сказав: «Ти можеш зрозуміти, що ти тут більше робиш?»
Так Вадим повернув Раїсу в сім’ю.
- Ну, певно, ця людина послана точно в цей період мого життя, коли він мені найбільше був потрібен.
