«Будинок «Слово»: Нескінчений роман» впродовж цього тижня демонструватиметься у Тернополі

До 19 травня у Тернополі можна переглянути український повнометражний художній фільм режисера Тараса Томенка «Будинок «Слово». Нескінчений роман». Демонструється стрічка в кінотеатрі «Злата». А 13 травня відбувся спеціальний показ, учасником якого став один із головних героїв фільму, київський актор Дмитро Олійник. Перед початком перегляду, актор розповів кілька слів про сам фільм, його героїв, більш докладно зупинився і на своїй ролі.

Отож, фільм «Будинок «Слово»: Нескінчений роман» розповідає про долі мешканців одного унікального будинку, збудованого в 1930-х році у тодішній столиці радянської Україні – місті Харкові. Будівля мала форму літери «С», тому її потім назвали «Слово». У тому будинку влада оселила українських письменників, поетів, драматургів, акторів та режисерів – відомих митців, аби змусити їх працювати на благо і в ім’я системи. Чи змогли вони це зробити, чи вдалося їм підкоритися і творити у визначених владою чи владними структурами рамках? Справжній фінал цієї історії відомий із об’єктивних історичних фактів – потім цих видатних людей назвали «Розстріляне Відродження»… Але у історії, яка зображується у фільмі, ідеться про те, як Микола Хвильовий, Михаль Семенко, Володимир Сосюра, Майк Йогансен, Павло Тичина, Лесь Курбас, Михайло Яловий, Остап Вишня та інші були сусідами, спілкувались, дружили, грали у волейбол, писали і не писали, сперечались, любили, читали один одному свої вірші…

Чи жив серед них молодий поет-початківець Володимир Акімов, роль якого зіграв актор Дмитро Олійник, насправді мало ймовірно. Але в сюжеті фільму цей персонаж відіграє одну з головних ролей. Саме йому потім доводиться вирішувати долі своїх сусідів і талановитих митців, оскільки стає агентом спецслужб, потім – компартійним діячем. За задумом авторів, цей герой уособив усіх донощиків – літераторів, їхніх дружин, працівників, які були безпосередньо пов’язані з будинком «Слово» та його мешканцями. Розповідаючи про свою роль, актор Дмитро Олійник нагадав, що негативного персонажа завжди цікаво розпрацьовувати, оскільки це завжди цікавий і складний шлях у його розумінні, прийняття або несприйняття. «Але ми повинні зрозуміти, що саме спонукає його робити ті вчинки, які він робить. Тоді, коли я починав працювати над цієї роботою, це був дуже серйозний виклик для мене як для молодого актора, тому що режисер мені довірив доволі складного персонажа, який впродовж усього фільму іде наскрізною лінією, який певно мірою по суті рухає сюжет. Я виходив з якогось власного досвіду, який мав на той час, підходив до професії так, як вчили в університеті, що потрібно внутрішньо зрозуміти персонажа, шукав якісь прототипи в житті, в якихось інших фільмах. Це був певний синтез, і вже на майданчику відштовхувався від себе теж, від свого відчуття, як би це могло бути втілено».

Що відбулося у фіналі, як автори стрічки – режисер Тарас Томенко та його співавторка сценарію Любов Якимчук, вирішили завершити цю драматичну історію, треба дивитися на екрані. Більше того – цей фільм обов’язково потрібно подивитися, оскільки саме в наш час тема українських письменників, ролі їхнього слова в житті, можливості і важливості писати, є дуже актуальною. Сто років тому від рук системи в 1937 році загинуло 1111 українських митців. Зараз ця кривава історія продовжується, і вже нова війна, і ще зловісніша за своєю суттю система забирає життя теперішніх митців. Тому пам’ять повинна жити, і ці прекрасні автори, які стільки років, знову ж таки, завдяки системі, були незаслужено забутими, повинні говорити, і їхнє слово має повертатися до людей, а правда про їх життя та трагічну загибель бути відомою нащадкам – нашим сучасникам.

Отож, фільм  «Будинок «Слово»: Нескінчений роман» про українських митців 1920-30-х років, яких жорстоко і безжально знищила тодішня система, демонструватиметься у кінотеарі «Злата» щодня до 19 травня 2024 року. Початок сеансу о 18 годині.

Квитки можна придбати у касі кінотеатру.

А спеціальний показ фільму у Тернополі та зустріч з актором Дмитром Олійником було організовано КП «Тернопільська Кінокомісія».

Фото з відкритих джерел

Олена Лайко