Блоги

У під’їздах завжди тепло. Як під землею, певне. Бо там і там добре випрацювана підтримка гомеостазу. Свідченням того – повсякчасне

Цей допис присвячу тому відчуттю, коли весна вже прийшла, і ти йдеш Тернополем, занурюючись в її пухнастий хвіст, відшуковуючи в

Є частини міста, що їх можна назвати безлюдними чи покинутими. Приміром, різноманітні хати, де ніхто не мешкає, чи хабази у

Люблю стіни. Ті, що не торкнуті пластиком, зі слідами довгого життя та співіснуванням зі всім навколо – з плямами, подряпинами,

Є міста, що їх зручно носити в кишені. Вони компактні, концентровані, такі, знаєте, самі по собі. Їх переходиш пішки, знаєш,

Якщо вірити моїй настільній книжці «Як читати архітектуру» Керол Крейго, то конусоподібні балясини у формі вази були особливо популярні серед

Так само, як двері, вікна віддавна вважали такими собі бар’єрами між світом своїм і світом чужих. І перші й другі

Кожна пора року розставляє свої акценти. І як тут, стоячи майже перед обличчям весни, не згадати про зимове відчуження, ховзкість,

Є в будинків кілька особливих чи то точок, чи то частин, чи то площин – не знаю, як би було