Як боровся з окупаційною владою вчитель Вишнівецької школи Леонід Григорович Стефанський

«До мене у вечері прибули працівника Вишнівецького РВ МДБ і мені висунули обвинувачення в здійснені злочинних дій передбачених ст. ст. 54-І “а” 54-ІІ УК УРСР. Це  відбувалось 11 березня 1950 року в селі Мухавець, тоді Вишнівецького району. Мене заарештували, склали протокол і повезли у місто Кременець.»

«За два місяці до арешту я вже бачив і відчував що за мною кожен день стажать місцеві агенти більшовицьких окупантів. Ці наглі вороги не скривали що за мною стежать. Моє колишні учні стали зрадниками».

Це відбувалося в кабінеті начальника Вишнівецького РВ МДБ 4 грудня 1949 року з підлеглим агентом РВ МГБ, «стрибком» з села Мухавець.

«Тебе ми дайом заданіе. Ти отвественний рабатнік, знаєш всех местних і самое главное ми тебе доверяем. От  КАШАК слушай, ти должен слідіть за учителем Стефанскім Леонідом і каждие три дня мне доносіть всьо что відел. Все інструкціє полічиш через два часа. Свободен Кашак.»

Агент отримав вказівку від кагебістів, що кожного дня він повинен спостерігати за перебуванням Стефанського Леоніда, з ким він розмовляв, куди заходив і хто до його домівки приходив. Так з 5 грудня, кожного дня аж до 10 березня 1950 року здійснював свою агентурну діяльність. Кожного тижня у суботу він доповідав начальнику Вишнівецького РВ МДБ про свою виконану роботу де оприлюднював все що робив вчитель Леонід Григорович.

Так у першу суботу прибув до кабінету і відразу почав доповідати, що з самого ранку, коли ще було темно слідкував за будинком де проживав Стефанський. Кашак Федосько розповів все докладно що бачив і чув та думав що отримає подяку за проведену роботу. Але не сподівався що почує від начальника погрози за погане слідство. Виходить що Федосько нічого не робив. 

Тоді на другу суботу він вже почав добавляти різні неправдиві ситуації. Робив прямі наклепи на підозрюваного, щоб заслужити подяку від окупанта. Свою продажність поставив на перше місце. Адже він добре знав, що як вислужиться то потім отримає добру роботу у Вишнівці, ще зараз заробить гроші. А що йому Стефанський?  Виступає проти «визволителів» і проти «братнього народу».

А Леонід в ці дні, коли побачив що за ним слідкує постійно Федосько і вже зрозумів що енкаведисти шукають про нього ще компрометуючі факти. Коли наступала ніч, він спати не міг, постійно наступали спогади минулого. Чи правильно він поступив?  Так, правильно. Згадував роки навчання в Вишнівецькій школі, потім навчання у Варшавському університеті.

 «На педагогічну діяльність я пішов у жовтні 1941 року. Тоді прийшли нові окупанти після більшовиків і дали дозвіл на відкриття школи у Вишнівці. Ініціатором тоді школи був6

 ГНАТІВ  МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧ уродженець Івано-Франківщини. Вчителем він був у Вишнівці з 1931 року. Був націоністичних поглядів, мав велику бібліотеку. 

Це був мій вчитель. Ще у серпні він вперше прийшов до мене і сказав чи буду я працювати у Вишнівці вчителем. Я довго не задумувався і дав згоду. На початку вересня до мене прийшов Козирєв Євгеній Олексанрович. Він працював у школі з 1936 року. Одружений. Дружина також були вчителькою початкових класів у Вишнівецькій школі. Ми з ним обговорили про школу. Адже за більшовиків була половина вчителів, а саме вчительок, чоловіки яких працювали в НКДБ, в райкомі. Вони всі виїхали в червні 1941 року. Тому треба формувати нові кадри. Гнатів став створювати школи не тільки у Вишнівці, але у сусідніх селах, близьких до Вишнівця. Мені доручили переговорити з Кукуріком Олександром Михайловичом.

КУКУРИК ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ народився в селі Горинка Кременецького району 1918 році. Закінчив Кременецьку духовну семінарі. Навчався у Варшавському університеті. Проживав у селі Мухавець (Вишнівець).

Я з ним мав зустріч коло двох годин. Він дав згоду працювати вчителем в селі Старий Вишнівец. Його дружина дала згоду бути вчителькою молодших класів.

В ОУН я поступив у 1935 році. Мене загітував Богуславский Володимир. Зібралось небагато, десь коло тридцяти, патріотично налаштованих на конкретні зміни в національно-визвольному русі, молодих хлопців.

Все це відбувалося на лісовій галявині між населеними пунктами Лози та Котюжини Кренецького повіту. Тоді нас прийняли в ОУН десять жителів Вишнівця:

БОДАСЮК ФЕОДОСІЙ ПЕТРОВИЧ – ми разом вчилися у Варшавському університеті. ВОЛОШИН ОЛЕКСІЙ, ЖУРАКІВСЬКИЙ МИХАЙЛО МАКАРОВИЧ, ЗАБРАМНИЙ ВАСИЛЬ, КАЧАН САВА ІВАНОВИЧ, КУЛАЧИНСЬКИЙ МИКОЛА АНТОНОВИЧ, БОЦЕНЮК ДАНИЛО ІЛЛІЧ, ЧОРНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ. СЕРАФИН ФЕДІР ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Богуславський Володимир сказав мені ще за декілька днів до неділі, щоб я прийшов до Котюжинського лісу зранку. Коли я підійшов, то там вже було коло двадцяти людей. Декого я знав, але більшість ще ніколи не бачив. Нас молодших прийшло семеро, я, Шаповал Іван, Жураківський Микола, Кулачинський Микола, Островський Ніканор, Позіовський Євген, Чорненький Федір. Ми всі майже ровесники і були членами юнацької ОУН. Нам Богуславський сказав, що тут зібралися представники ОУН з навколишніх сіл на збори, а ми маємо дивитись щоб ніхто не наблизився сюди. Вони застелили рушники, поставили їжу. Коли глянеш збоку, то здається випивка, гуляння. Але насправді це було політичне зібрання. Ми по двох хлопців на відстані 100 метрів від них лежачи спостерігали навколо чи часом хтось не йде. Але все було спокійно. Ці збори тривали до вечора. Коли всі розійшлися. До нас підійшов Чорний Петро і сказав, щоб ми підійшли і щось поїли. А Богуславський наказав нам нічого нікому не говорити де ми були і що бачили. А через три тижні знову сюди прийти з ранку.”

На зібранні членів ОУН було погоджено, що керівником проводу на Вишнівеччині буде Богуславський Василь, а його заступником Минзарський Степан.

Богуславський Володимир народився у містечку Вишневець 1898 року. Колишній офіцер Армії УНГ. Член товариства “Просвіта”, член ОУН з 1933 року. Загинув у 1944 році під час облави енкаведистів.

Минзарський Степан народився в селі Загороддя 1897 році. Член товариства “Просвіта”, член ОУН з 1934 року. Заарештований Вишневецьким РВ НКВС 10 лютого 1941 року. Закатований енкаведистами в Кременецькій тюрмі.

Тоді на цих зборах були прийняті важливі рішення щодо засекречення членів ОУН, так як місцева поліція розпочала переслідування українських націоналістів. В цей час польська влада вже розширила на Вишневеччині мережу “стукачів”. У кожному селі був агент, який раз в місяць у письмовій формі звітував про події націоналістичного спрямування, про діяльність Просвіти, про поширення забороненої літератури, чи вивішувалися листівки, про сходи активістів, що говорив священик у своїй проповіді. На цей час, а саме у 1935 році діяли місцеві осередки ОУН, а керівниками місцевого проводу були: село Бодаки — Волохатий Мефодій “ Дуб”, народився 1911 році, член ОУН з 1933 року, загинув у перестрілці з Вишневецькими енкаведистами у 1944 році. Село Бутин — Жила Яків “”Хмара”, народився 1907 році. Член ОУН з 1934 року. Заарештований 02 червня 1941 році. Закатований у тюрмі. Село Великий Кунинець — Баран Йосип “Ворон”, народився 1910 року. Член ОУН з 1934 року. Загинув у бою з енкаведистами у 1944 році. Село Малий Кунинець — Росіцкий Данило “Вірний”, народився 1912 року. Член ОУН з 1933 року. Загинув у 1950 році в перестрілці з енкаведистами в селі Олексенець Кременецького району. Село Дзвиняча — Дудар Антон “Гонта” народився 1913 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1944 році. Село Діброва — Барва Василь “Голуб”, народився у 1913 році. Член ОУН з 1934 року, вояка УПА (відділ СБ). Загинув у 1946 році під час облави енкаведистів у криївці коло родинного села. Село Лози — Горошко Микола “Вітер”, народився 1912 року, член ОУН з 1933 року. Загинув в бою з енкаведистами коло родинного села у 1944 році. Село Старий Вишневець — Мельничук Захарій “Крига”, народився у 1911 році. Член ОУН з 1933 року. Загинув у селі Федківці від рук енкаведистів у 1944 році 20 серпня. Село Мухавець – Філик Максим “Камінь”, 1904 року народження, член ОУН з 1933 року, поранений енкаведистами і зарештований у 1944 році в Бодаках. Замордований на допитах Вишневецьким НКВС. Село Загороддя — Чорненький Петро “Савур”,   член ОУН з 1934 року. Заарештований Вишневецьким НКВС у 1944 році. Закатований у Кременецькій тюрмі. Село Великий Раковець Тимченюк Микола “Гострий”, народився у 1912 році, член ОУН з 1933 року, вояка УПА, відділ СБ. Загинув в бою з енкаведистами 02 травня 1944 року. Село Котюжини — Трачук Ананій “Пічорний”. Народився у 1910 році, член ОУН з 1934 року, вояка УПА, загинув у 1944 році коло села Снігурівка Лановецького району. Село Кривчики — Сендецький Іван “Чіпка”, народився у 1914 році, член ОУН з з 1933 року, Закатований Вишневецькими енкаведистами у 1941 році. Село Гнидава — Байдецький Мирон “ Перець”, народився у 1900 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1948 році. Село Заруддя — Салюк Микола “Смілий”, народився у 1894 році, член ОУН з 1933 року, заарештований Вишневецьким НКВС 11 квітня 1944 року. Помер на каторзі. Село — Шимківці, Бабій Калістрат “Меч”, народився 1907 року, станичний ОУН, загинув 01 травня 1944 року в селі Чайчинці під час облави енкаведистів. Село Витківці — Албанський Степан “Козак”, народився 1912 року, закатований у Кременецькій тюрмі у 1945 році. Село Олишківці- Байдак Максим “Біленький”, народився 1905 року, станичний, вояка УПА, заарештований 1944 року, помер на каторзі 1946 році у Воркуті. Село Решнівка — Биць Володимир “Байда”, народився 1911 року, член ОУН, вояка УПА, загинув на Поліссі 10 березня 1945 року. Село Коханівка — Бортик Іван “ Уроджений” народився 1912 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року під час облави енкаведе коло села Коханівка. Село Мишківці — Загоруйко Гнат “Михась” народився 1901 року, член ОУН, станичний, загинув 13 березня 1945 року у родинному селі під час облави енкаведистів. Село Малий Раковець — Складанюк Радіон “Хмара”, народився 1908 року, член ОУН, вояка УПА, вбитий енкаведистами у Раковецькому лісі в червня 1945 року. Село Поляни — Жила Михайло “Горобець” народився 1906 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року у Мишковецькому лісі під час облави енкаведе. Село Чеснівський Раковець – Бойко Євген “ Орел”, народився 1894 року, член ОУН, вояка УПА , чотовий, інструктор з військової підготовки кадрів для УПА, загинув на каторжних роботах 26 жовтня 1945 року. Вишневець — Жураківський Михайло “ Буря”, член ОУН, підрайонований керівник ОУН, зарештований 29 грудня 1940 року, розстріляний у Тернопільській тюрмі.

Також на зборах було затверджено провід ОУН на Вишневеччині: Богуславський Микола, Бодасюк Анатолій, Бодасюк Федір, Боценюк Данило, Волянюк Іван, Жураківський Михайло, Забрамний Василь, Качан Олександр, Серафин Сидір, Серафин Федір, Череватий Степан, Чорненький Петро. На зборах також було прийнято рішення про текст присяги при вступі до лав ОУН такими словами. Кожного при вступі на Вишнівеччині, зобов’язували написати заяву та прочитати присягу таким змістом.

“Я, ……………………. на пам’ять наших предків і їхньої слави в Україні, віддаю свої сили, розум і тіло, щоб підняти невільний, могутній народ, щоб заспокоїти тиху невільничу смутну пісню. Даю клятву важкої гри, поборюсь з життям, як працею в полі, лише б уберегтися від зради, а влітку на крилах орлиних полечу на степи України, пізнаю тернистий її шлях. Добру справу вести для щастя народу на щасливий шлях. Я присягаю, вірно і чесно, без зради виконаю свій обов’язок” .

(Внизу ставилась дата і підпис)

На зборах приділялася велика увага протидії роботі “стукачам”. Це слово прийшло із польських тюрем, де утримували українських націоналістів. На Вишнівеччині “стукачами” були шинкарі, які утримували велику мережу місцевих алкашів, які винюхували все, що стосувалося націоналістичних подій на наших теренах, та доповідали правдиві та брехливі дані. А в перші роки комуністичного режиму при Вишневецькому НКВС були секретні працівники “сексоти”, які отримували відповідні суми за доноси, і знову інформація збиралась на пивних точках, де збирались п’янюжки, які за сто грам продавали рідного брата. Слово “сексот” – російське і поширилося на всіх просторах України, як якась непотріб у суспільстві.

У 1938 році на Вишнівеччині  ОУН очолив Боценюк Данило, а у Вишнівці став керувати Жураківський Михайло. Він тоді мав кличку «СОКІЛ». Ми тоді раз в чотири місяці по черзі доставляли українську націоналістичну  літературу з міста Львів. З 1938 року я почав активно працювати в «Просвіті». У Вишнівця ця група нараховувала на початку 1939 року вісімдесят сім членів «Просвіти» у Вишнівці, включаючи і село Мухавець. У селі Старий Вишнівець була друга група. У Вишнівці очолював «Просвіту» вчитель Вишнівецької школи Козирєв Євген, кличка «Нестор». На Вишнівеччині «Просвітою» в цей час керував Гнатів Михайло.

 

(Продовження буде)

 

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ