Як радянська влада боролося проти ідеології націоналізму на Тернопільщині

3 жовтня 1946 року бюро Тернопільського обкому КП(б) України розглянуло питання про посилення боротьби з залишками банд УПА  і затвердили план проведення чекістсько-військових операцій по ліквідації бандогруп на жовтень 1946 року. Згідно вказаного плану за  кожною відомою  групою повстанців та оунівсьимиі організаціями були закріплені певні обласні оперативні працівники військових підрозділів.

6 жовтня 1946 року відповідні документи і вказівки отримав Вишнівецький райком КП(б) України і провів у вечері свою нараду по даним питанням. Адже вони на Вишнівеччині за кожною повстанською групою закріпили своїх райкомівських людей. За вересень місяць 1946 року у райкомі КП (б) України було проведено ряд міроприємств по покращенню масово-політичної роботи серед населення по виявленню ідеології місцевих націоналістів. Систематично майже два рази в місяць проводили загальні збори у Вишнівці на підприємствах і по селах району, а саме в клубах з місцевим населенням. По селах збирався майже весь люд, особливо молодь, жінки, всі бійці винищувальних батальйонів, демобілізовані з армії. З людьми проводили  бесіди, читали лекції на тему злочинної діяльності українських повстанців. Основна мета цих лекцій та бесід полягала в тому щоб настроїти одну частину жителів села на другу. І були постійно випадки після такого обговорення сварки, обзивання і навіть бійки між сусідами та  рідними.  Були агітатори і лектори з інших районів, але більшість з них це Вишнівчани та сільські вчителі комуністи та партійні активісти. Активну діяльність в цьому напрямі проявляла і районна газета, де на її сторінках публікувалися наклепницькі, брехливі матеріали про діяльність місцевих повстанців. На кожній зустрічі в примусовому порядку заставляли приходити місцевих вчителів та сільський актив. У Вишнівецькому районі на період травня –листопада 1946 року рахувалося 86 агітаторів, було проведено 458 лекцій і охоплено 3450 людей району.

В цей час на Вишнівеччині діяло декілька повстанських боївок. Для прикладу: проти боївки «Мельничука», він же «Захар» керівник СБ ОУН сіл Малий Кунинець, Великий Кунинець, Дзвиняча, Бутин.  Для його ліквідації та членів його боївки було виділено з Кременецького району кулеметну роту 22 липня 1946 року. Боївка «Мельника» нараховувала 12 повстанців, їхні клички  «Макар», «Карий», «Гонта»,  «Кузьма», « «Остап», «Лис», «Лебідь»,   «Заєць», «Різак», «Голуб», «Хмурий», «Славка». Для ліквідації підрозділу  УПА «Сокола» в цей час було доручено загону 233 ОСБ в кількості 50-ти досвідчених чекістів. Знищити боївку «Сокола» чисельність якого в цей час, а саме липень 1946 року становила 20-25 бійців взяв на себе 1-ий взвод 2-ої роти 223-го ОСБ.

Успіху чекісти не досягли,  проводили каральні операції, засади, переодягалися під вид повстанців, мали в десятки разів більше бійців, транспорт, зброю. В цей час повстанці розширювали активну діяльність, а саме почали в цей час проводити терористичні акти проти радянського активу, таємних інформаторів (сексотів) та місцевих стрибків. Вагома частина цих акцій припадала на СБ ОУН Вишнівецького району. Її структура по вертикалі включала крайові, окружні, надрайонові, районові реферетури, до складу яких входили слідчі. Боївкарі і архівісти. Референтура мала розвідувальний, контрозвідувальний, поліцейський та інформаційний відділи. Есбісти мали дуже великі повноваження. Їхня боротьба у 1946 році була спрямована проти агентурної ворожої діяльності радянської влади. В цей час в кожному селі Вишнівецького району було багато місцевих запроданців. Це ті яких енкаведисти не агітували на зрадницький шлях, а самі приходили у Вишнівецьке РВ НКДБ і зголосилися стати на шлях зради свого сусіда, близького  чи навіть родича, або брата. Але ставили умови, або хотіли гроші або послуги, а саме доброї роботи, посади чи ухиляння від армії. 75% стрибків працювали тоді агентами НКДБ чи НКВС, з них коло 50% вже працювали десятками років, пристроюючи потім своїх дітей у вищі навчальні заклади і на керуючі посади. Тому СБ ОУН в Тернопільській області розпочали активно проводити «чистку» у своїх боївках і у повстанських підрозділах. Лише від 1 січня 1946 року на ПЗУЗ СБ за різними звинуваченнями було знищено 889 членів ОУН із 938 які потрапили під слідство. Однак СБ ОУН не обмежувалося своєю діяльністю виключно каральними функціями. Її співробітники виявляли і знешкодили чимало справжніх агентів більшовицької влади, яких готували і заселяли в ОУН ще у 1944 році під видом біженців з радянської армії. СБ ОУН також в цей час готувало і засилало в радянські силові структури, в армію, комуністичні установи, в групи стрибків.

Радянська влада на Вишнівечинні всіма силами намагалася проводити активну роботу проти повстанців.

18 листопада 1946 року о 16 00 годин були зібрані місцеві люди в селі Бодаки коло приміщення сільської ради. Туди прибули з Вишнівця 6 активістів лекторів. Було зібрано коло 240 місцевих жителів. Тема лекції велась мовою окупанта «Как жіть харашо в советском союзу». Виступав представник з райкому партії Журбін Василь. Сам він родом з Росії. У своєму виступі доводив про дружбу старшого брата росіянина з молодшим братом українцем. Мета агітації полягала в тому щоб молодь села не йшла на співпрацю з повстанським рухом, а їхала на роботу на Донбас, або ще краще з своєю сім’єю їхали б на роботи за Урал. І так вихваляв перед людьми край Сибірський. На цій зустрічі виступали і місцеві жителі, які палко дякували радянській владі за добрі вчинки і за розуміння та допомогу. Дуже просили надати спокій, бо вже місцеві і чужі бандити так дістали їх і не дають мирно працювати та будувати комунізм. Виступив з РВ НКДБ Квасов, який заявив що лад наведуть і порядок буде. Але треба щоб місцеве населення активно доносило де перебувають та переховуються місцеві бандерівці, хто їх годує. Він також розмовляв мовою окупанта. Ще виступив представник з Тернополя і сказав що селяни хочуть мирного життя, щоб мирно обробляти землю, годувати корів, свиней, птицю. І для них одне спасіння, це всім селом переїхати жити в Росію. А мирної землі в Росії багато і там їх буде чекати старший брат з великими почестями. Але для цього потрібно створити ініціативну групу. Все він говорив українською мовою. Після його виступу село заніміло. Всі зрозуміли, що влада хоче все село вивезти добровільно у Сибір. Такі збори тривали більше двох годин. Там виступали ще місцевий боєць з винищувального батальйону, який заявив, що вони скоро наведуть порядок у селі і бандити по ночах лазити в селі не будуть.

24 листопада 1946 року село Малий Раковець. Коло сільської ради зібралося до 150 місцевих жителів. До людей з Вишнівця прихав винищувальний гарнізон стрибків, актив райкому партії і три лектори. У виступах закликали місцеве населення активно протидіяти повстанському русі. Виступаючі розповідали про злочинну діяльність вояків УПА.  Якби не бандерівці то життя було б спокійне і проблем не було і люди не бідувалиб. Лектори своїми методами поширювали брехливі інформації на місцевих борців за Вільну Україну. З виступаючих тільки один лектор говорив українською мовою.

26 вересня 1946 року, Вишнівець.  Цей захід проводився з ініціативи районного відділу освіти у приміщені Вишнівецької школи. Там були вчителі, два працівники відділу освіти, коло десяти жителів з сусідніх будинків, три лектори, працівник райвоєнкомату, з РВ НКДБ і РВ НКВС.  Все зводилось у виступах до того, що вчителі повинні переконувати учнів поступати в піонери і комсомол. Вже в цей час у Вишнівецькій школі працювало чотири вчительки, чоловіки яких були прислані на роботу у Вишнівецький район. Вони розмовляли виключно російською мовою і активно включилися в процес спілкування. Від них постійно лунали гучні оплески та викрикували образливі слова проти УПА та України. А місцеві вчителі посхиляли голови і мовчали. Одна з російськомовних вчителів тоді звернулася до вчителя Стефанського Леоніда Григоровича і почала викрикувати що йому не місце у Вишнівецькій школі.  Що він є фашистський вчитель, бо за німців працював на німецьку владу і не хоче зараз з новими вчителями розмовляти ленінською мовою. А друга почала кричати що він є розсадником націоналістичної буржуазії. Тут піднявся представник з РВ НКВД і сказав до цих двох вчителів, щоб вони притихли і служби самі розберуться з ворогами і кого треба то засудять.

12 листопада 1946 року. Село Великий Кунинець.

На зборах було коло 260 місцевих жителів. Там були і місцеві бійці винищувального батальйону і 10 бійців РВ НКВС. На зуцстрічі був лектор з Кременецького району, єврей, але говорив чистою українською моваю. В своєму виступі він розповів що місцеві бандити грабують людей, а молоді хлопці, бійці винищувального батальйону постійно стоять на захисті радянської влади. Ці місцеві  бандити-націоналісти перешкоджають колективізації, лякають і грабують місцевих людей. І тут в селі люди бояться навіть вийти, бояться жити, бояться навіть дітей до школи випровадити через бандитів УПА. І якщо всі люди села Великий Кунинець одного дня обєднаються  гуртом і половлять всіх бандитів і віддадуть солдатам НКВС то тоді настане мир і спокій. Совіти прийшли захищати мирних людей і воюють тільки з бандитами. Під час виступів лекторів людям роздавали лістівки де був опублікований приказ міністра внутрішніх справ УРСР про те, щоб особи які знаходяться на нелегальному положені приходили з повинною. Тобто документ був про амністію учасників збройної боротьби ОУН-УПА. Такі листівки поширювалися у великій кількості по всіх селах Вишнівецького району. А місцеві люди збирали ці листівки в робили з них папіроси. В цей час у Вишнівецькій районній газеті постійно публікувалися статті про тих хто прийшов з повинною. Але насправді таких людей було обмаль. Являлися з повинною ті, хто переховувався від призову і перебував сам у своїх батьків та нічого спільного з ОУН-УПА не мав.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ 

загрузка...

Comments are closed.