Пішов зі життя великий син і справжній патріот України Тронько Петро Тимофійович
Засумуй, трембіто, та по всьому світу,
Помер батько наш, і покинув нас…
Із великим сумом дізналися, що 13 вересня пішов зі життя великий син і справжній патріот України Тронько Петро Тимофійович. Від імені численного колективу краєзнавців, істориків, інтеліґенції Тернопільщини та від себе особисто висловлюємо глибокі співчуття родині, друзям, усім, хто знав видатного історика, державного і громадського діяча, Героя України Петра Тимофійовича Тронька.
Під час підготовки книги «Тернопільська область» із серії «Історія міст і сіл УРСР» він неодноразово перебував у нашому краї, з багатьма тернополян підтримував дружні зв’язки.
Для всеукраїнської плеяди краєзнавців він був добрим порадником, наставником, батьком.
На Тернопільщині знали, цінували і пам’ятатимуть академіка Петра Тронька.
Схиляємо голови в журбі.
Земля вам пухом, Петре Тимофійовичу!
Голова Тернопільської обласної організації
Національної спілки краєзнавців України В. Костюк
Голова Терноільського обласного
Товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Б. Хаварівський
Головний редактор журналу «Літературний Тернопіль» Б. Мельничук
Голова Тернопільської обласної організації
«Асоціація краєзнавців-енциклопедистів Тернопільщини» В. Уніят
Голова Тернопільської обласної організації
Української асоціації творчої інтелігенції
«Світ Культури» Б. Петраш
Довідка «Тернопільського Енциклопедичного Словника»:
ТРОНЬКО Петро Тимофійович (12. 07. 1915, с. Заброди, нині Богодухівського району Харківської області) – вчений у галузі історії, державний і громадський діяч. Герой України (2000). Ордени та медалі. Заслужений діяч науки і техніки України (1976). Державна премія СРСР (1976). Депутат Народних зборів Західної України (1939), ВР УРСР 9-и скликань. Доктор історичних наук (1968), академік АН УРСР (1978, нині НАНУ). Закінчив Київський університет (1948, нині національний університет), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1951, обидві – м. Москва), курсант військового училища морських льотчиків у м. Єйськ (1936–1937, Краснодарський край, обидва – нині Російська Федерація). Від 1937 – на комсомольській роботі. Учасник німецько-радянської війни. 1951–1961 – завідувач відділу, секретар Київського ОК КПУ, завідувач відділу ЦК КПУ. 1961–1978 – заступник Голови Ради Міністрів УРСР. 1966–1978 – голова правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. 1978–1979 – віце-президент АН України. Позаштатний радник Президента України з питань історико-культурної спадщини (1996–2000); голова Комісії з питань відтворення видатних пам’яток історії та культури при Президентові України (1995–2001). Голова Головної редколегії 26-томної “Історії міст і сіл Української РСР” (1970-і). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара (від 1990). Голова правління Національної спілки краєзнавців (від 1991). Неодноразово перебував на Тернопільщині, зокрема 1939–1941, підтримував дружні зв’язки з І. Бугайченком; під час підготовки книги “Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область” (1973). Автор і співавтор більше 600 наукових праць, зокрема 16 монографій; керівник, член редколегій фундаментальних праць: “Історія Української РСР”, “Історія Києва”, “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр.”, “Реабілітовані історією” та ін.
Коментарі вимкнені.