Штрих із фотореальності Василя Бурми
Відкрита цими днями в обласному краєзнавчому музеї виставка фоторобіт Василя Бурми «За мурами давніх твердинь» — це одне з тих явищ, до розповіді про які можна і варто підходити по-різному.
Насамперед, сама назва вказує на те, що хоч експозиція і присвячена 75-річному ювілею автора, але насправді є лише крихітним штрихом у калейдоскопічній персональній фотореальності Бурми. А крім того виставка — поштовх для кожного зануритись щонайглибше у фотореальність як таку.
Мабуть, кожен із тих, кому бодай трохи знайома фототворчість Василя Олександровича за шпальтами «Вільного життя плюс», згодиться з тим, що тематична різноманітність робіт фотомайстра є величезною. І це зовсім не дивно, бо ж за довгі роки праці штатним фотокореспондентом газети Василь Бурма відзняв на плівку без перебільшення весь спектр людського життя.
Настрій, експресія самого фотографа — це вони витворюють особливий настрій світлин, вони переплавляють світ реальний на такий, який може постати лише в уяві людини. Тієї людини, яка дивиться широко, із жадобою творця намагається пізнати, перехопити і пропустити крізь себе якнайбільше.
Разом з тим вибір тематики експонованих до ювілею світлин багато в чому закономірний. Перш за все через те, що, окрім фотодіяльності на шпальтах «Вільного життя плюс», Василь Бурма відомий циклом статей «Замки Тернопілля» в газеті «Русалка Дністрова». Крім того, щось у тих твердинях є знакове, дуже символічне, ймовірно, що і для самої газети «Вільне життя плюс». Саме за допомогою Василя Бурми вона зуміла свого часу так уповні ілюструвати не лише настрій людини, але й настрій цілої конкретної епохи на фото з історико-архітектурними надбаннями.
Виставка «За мурами давніх твердинь» демонструє замки та фортифікаційні споруди України в найнесподіваніших іпостасях. Навіть якщо дивитись на фото історичного об’єкта, поблизу якого вже не раз доводилось бувати, однаково виникає бажання потрапити саме в ту точку, з якої фотографовано. Кожна світлина Василя Бурми — маленька, але об’ємна модель проекції світогляду на фотографований об’єкт. Попри це часом навіть «наживо» немає змоги осягнути той об’єм і сконцентрувати у полі свого зору найсуттєвіше.
Під час відкриття експозиції доволі жваво велася дискусія на тему «професійної ієрархії» в житті Василя Олександровича. Мовляв, з одного боку Бурма — передусім талановитий журналіст, бо ж саме за цією спеціальністю він почав працювати у «Вільному житті» відразу по закінченні Львівського університету в 1963 році, до того ж із 1999-го він має звання заслуженого журналіста України. З іншого ж боку Василь Олександрович насамперед — головний «уособлений ракурс», із якого чи не найліпше видно Тернопільщину. Себто Тернопільщину — головним чином, бо Василь Бурма ще й досі є незмінним символом і принадою «Вільного життя плюс». Навряд чи тут є сенс власноручно створювати дилему — талановита ж бо людина завжди перебуває в контрах до будь-яких штучних обмежень.
Наталка МУСІЄНКО.
Фото Миколи ВАСИЛЕЧКА.
Коментарі вимкнені.