Тернополянці, котра має пів сотні ляльок, ще бракує хлопчика

Коли заходиш у гості до Тетяни Ломанцевої, ніби потрапляєш у світ добра, казки і ляльок. Все життя жінка присвятила улюбленій професії – вона вчитель початкових класів. Зараз працює вчителем продовженого дня у ЗОШ №24. Вона має цікаве захоплення – уже понад 40 років колекціонує порцелянові ляльки. У неї вдома «оселилося» 54 іграшкові дівчинки із різних країн світу. А почалося це захоплення у пані Тетяни із ляльки Моті.

«Любов до ляльок у мене з дитинства. Справа в тому, що я – дитина війни. Як відомо, у той час взагалі була проблема із іграшками. Проте моя мама дуже любила своїх дітей і щоб якось урізноманітнити наші ігри і життя, пошила із панчохи Мотю, набила її ватою, з гудзиків зробила очі, ніс і ротик, а із старої соски – пальчики.

Цією лялькою грався весь двір, оскільки вона була єдиною на всіх дітлахів, що жили по сусідству. Лялька з часом втратила свій початковий вигляд і ми почали її називати тьотя Мотя. Коли я перейшла до 4 класу, мама спалила іграшку. Вона стала настільки стара і брудна, що іншого виходу не було. Чесно кажучи, я сильно плакала за лялькою. Це була найкраща іграшка для мене. Як зараз пам’ятаю, що стою за піччю, заливаюся слізьми і даю собі обіцянку: «Виросту і куплю стільки ляльок, скільки зможу». Моя мрія здійснилася і зараз їх у мене 54», – розповідає Тетяна Ломанцева.

Лялька як джерело радості

Ляльки із колекції пані Тетяни також додають їй радості і хорошого настрою. Жінка стверджує, що коли приходить додому і дивиться на порцелянові обличчя своїх експонатів, то бачить їхній спокій, безтурботність і відсутність проблем. «У такі моменти усвідомлюю, що є щасливою людиною. Мені нічого не бракує, маю сім’ю, улюблену роботу і реалізувала майже всі свої мрії. До речі, можу говорити з ляльками, розповідати про свої печалі. Є такі лялечки, що схожі на відомих людей, на моїх рідних чи знайомих. Моя донька також допомагає у поповненні колекції. Вона подарувала грецьку ляльку, яку я назвала Греча, індійську, англійську та ще інші», – робить екскурсію по своїй колекції Тетяна Максимівна.

Не кожну ляльку наша героїня вибере до своєї колекції, а лише ту, котра їй сподобається або когось нагадає за рисами обличчя. «У мене є латвійська лялька на ім’я Анечка. Її я купила тому, що вона дуже схожа на мою бабусю-польку. Вона так само була світловолосою, а коли шось готувала, то заплітала дві коси. Ляльці Ані я також заплела дві коси. На ній і бабусине намисто, якому вже багато років. Бабуся Аня була полькою за походженням, дуже вихована і толерантна. Коли я їй показала цю ляльку і сказала як назвала, вона глянула і сказала: «А й справді схожа».

Ще одна лялька мені припала до душі, бо нагадала Аллу Пугачову (авт. – справді лялька схожа на відому співачку зачіскою, рисами обличчя і навіть поставою). На кріслі у коридорі сидить Нера, зроблена під негритянку, але у шапці із Фергани. У вітальні є лялька, схожа на Юлію Тимошенко. Навіть косу їй закрутила, щоб образ був цілісним. У колекції є улюблена лялька мого чоловіка – у шлюбному платті – він її назвав Таня. А найвищу ляльку, яка має висоту 120 сантиметрів, подарувала мені донька», – продовжила жінка.

Усі ці іграшкові дівчата потребують ретельного догляду і дбайливого ставлення. Раз у два роки пані Тетяна кожну із них, окрім найновіших, «пере». Це досить трудомісткий процес. «Легше часом квартиру прибрати ніж випрати дві ляльки. Кожну потрібно акуратно роздягнути, бережно попрати сукні, штанці, шкарпеточки і т.д, – говорить власниця колекції. – Весь випраний ляльковий одяг загортаю у рушники і сушу за допомогою фена, і лише згодом прасую. Також потрібно доглядати за їхнім волоссям, щоб не скуйовджувалося і не збивалося. Одяг крохмалю лише у розчині цукру, оскільки звичайний крохмаль обсипається і фартушки та сукні втрачають вигляд. Разу у тиждень чистим і вологим шматком тканини накриваю кожну ляльку. Тканина всмоктує в себе всю пилюку, а мої «дівчатка» стають чистенькі і охайні».

Очікування поповнення колекції

Своє захоплення Тетяна Ломанцева приховувала упродовж сорока років. Тільки минулого року про нього дізналися друзі, колеги по роботі, оточуючі. «У мою маленьку таємницю були посвячені лише донька, чоловік, мама і бабуся. Навіть моя найкраща подруга цього не знала. Якщо хтось мав прийти у гості, то я ховала всі ляльки під ковдру. Мені здавалося, що мого захоплення інші люди не сприймуть, вважатимуть його несерйозним. А тепер цього не приховую. Виявляється, що багато інших людей також колекціонують ляльки. Нещодавно телефонувала моя доня із Ялти, де перебуває у справах, і сказала, що бачила дитячі іграшки. І більше ні слова… Це означає, що вона купила або пригляділа мені ляльку у подарунок. З нетерпінням чекаю її повернення, адже дитину хочу свою побачити і порадіти сюрпризу, – тішиться жінка. – Також чекаю посилку від продруги з Ізраїля. Вона купила мені ляльку в російському стилі і 90 см висотою. Подруга сказала, що за ті гроші можна купити чоботи, але, знаючи про моє хобі, вирішила порадувати».

У колекції пані Тетяни бракує лише іграшкового хлопчика, адже всі 54 ляльки – це дівчата. Жінка щиро вірить, що і такий експонат у неї з часом з’явиться, адже коли людина має хобі, то і життя її стає цікавішим і довшим, пише t-v.te.ua.