Скільки буде вісім по десять, або Ігор Ґерета – хто він?

Зовсім недавно я був заскочений відповідями школярів та студентів. Із 50 студентів лише четверо, а із 50 школярів лише один знав, хто такий Ігор Герета. Тобто 5 відсотків.

Моє карооке вишневе село,
задивлений в небо лелека.
Вернися! Не чує… Пішло-попливло
навіки далеко-далеко…

Коли більшовики готували похорон головному Храмові міста – Ігор став дзвоном, який збудив у людей віру та зняв полуду страху із душ наших. Неповороткий у русі, але іскрометний у слові він став порадником і учителем для багатьох із вас, і для мене. Він був великим не лише тілом і духом, але розумом і серцем. Я б навіть сказав: розумом серця.

Я з вами друзі! Я з тобою, нене,
моє землице, барвінковий раю.
Ти вже вдягаєш платтячко зелене,
а я розквітле слово підбираю.
Летять літа, як журавлі додому.
Летять без мене з ірію чужого.
А я ж бо тут, між весняного грому,
у тепловіях, у мольбі до Бога.
У вас вростаю міцно українням,
торкніться серця –
там мене знайдете.
Я став для вас розбудженим сумлінням
й озвусь на поклик ваш:
«Ігорку. Де ти?»
І погляд свій скеровую до вас,
до кожного краянина і краю.
Егей, хлопаки, не встидайте час,
бо я «там» з всіх, шановні, запитаю.
І слів порожніх краще не кажіть.
Ви ж знаєте – оману враз відсію
Вкраїну і Тернопіль бережіть,
як скибку неба, як травневу мрію.

Хтось пам’ятає зовсім юного Ігорка, хтось уже на схилі його зірниці, хтось кпинливого і повного сонця, хтось заглибленого в себе із не виплесканою сльозою у очах. Він був різний, але чесним, він був нерозкритим, але щедрим, він був і зостається світочем нашого міста.
А ще Ігор був невіддільний від пісні. Тому він загляне зараз до кожного, хто відкриє своє серце через рідні йому мелодію та слово.
Ігорку, братчику, приєднуйся. Народна пісня завше була для тебе і про тебе! Ось пригадай нашу улюблену:

При каноні стояв і фур-фур ладував.
При каноні стояв і фур-фур ладував.
І фур-фур, і фур-фур, і фур-фур, і фур-фур.
При каноні стояв і фур-фур ладував.

Вража куля його вже пробила давно,
а він все ще стояв і фур-фур ладував.
І фур-фур, і фур-фур, і фур-фур, і фур-фур.
При каноні стояв і фур-фур ладував.

Вже сирая земля і покрила його….
а він все ще стояв і фур-фур ладував.
І фур-фур, і фур-фур, і фур-фур, і фур-фур.
При каноні стояв і фур-фур ладував.

Хробаки вже його поточили давно,
а він все ще стояв і фур-фур ладував.
І фур-фур, і фур-фур, і фур-фур, і фур-фур.
При каноні стояв і фур-фур ладував.

… І стояв! І стоїть! І стоятиме!

Олег Герман – просто друг

загрузка...

Comments are closed.