Чого навчила робота старшої медсестри в лікарні Тернополя Вікторію Лукасевич

Медсестра – це головний помічник лікаря, тому кінцевий результат лікування багато в чому залежить і від її дій. За даними соціологів, ця професія посідає третє місце серед усіх, кому люди довіряють найбільше.

Самовідданість, милосердя, професіоналізм – такі основні риси людей, які вибрали цей фах. Роботу медичної сестри, крім підтримки здоров’я, профілактики чинників ризику, професійного догляду за хворими, полегшення їхніх страждань, визначає розуміння цінності людського життя, усвідомлення потреби милосердя й доброти, вміння бачити не хворобу, а людину з її духовною та фізичною неповторністю.

– Це не лише професія, а й покликання, – переконана старша медсестра відділення хірургічної стоматології Вікторія Лукасевич. – Щоб завоювати віру, довіру та любов пацієнта, необхідно стати близькою, рідною людиною.

– Вікторіє Вікторівно, коли вперше познайомилися із сестринською справою, що стала головним заняттям Вашого життя?

– Навчаючись ще в другому класі, вирішила, що обов’язково стану медиком. У дитинстві всіх подруг «лікувала». Бачила, що хтось з них поранився, одразу несла зеленку (сміється – авт.).

Батько свого часу працював військовим фельдшером. Пішла його професійною стежиною та вступила до Тернопільського медичного коледжу. Ще зі студентської лави збагнула, що з вибором професії не помилилася. Навчання було для мене захоплюючим, щодня відкривала для себе щось нове. На заняття йшла з великою охотою, знала, що все вивчене, потім неабияк згодиться у роботі. Ще тоді розуміла всю відповідальність обраної мною професії. Знаєте, коли йдеться про людське життя, не можна бути байдужим, інакше в медицині робити нічого. Щоб бути медиком, треба ним народитися, це не так, що ти прийшов на роботу, відпрацював свої години, зняв білий халат і – все. Ти є медичним працівником 24 години на добу. Вдома часто просять про допомогу сусіди, знайомі, відмовити не можу нікому, інакше це буде зрада моєму покликанню.

Планувала, що продовжу навчання у медичному університеті, втім захворіла мама і довелося цей задум покинути.

– Розкажіть про вашу першу роботу.

– Мій трудовий шлях розпочався з нейрохірургічного відділення університетської лікарні. Робота непроста й вимагає чималих знань і досвіду. У мене, колишньої студентки, хоча не було за плечима стільки вмінь, як у старших колег, одначе був великий запал вчитися. Я, мов губка, вбирала всі їхні поради в роботі. Підтримувала мене тодішня старша медсестра відділення Надія Похила, а згодом її замінила Оксана Метельська. Сидячи за студентською лавою, уявляєш собі працю медсестри трохи по-іншому, а на практиці зіштовхуєшся з такими випадками, про які не розкажуть усі викладачі. В лікарні дивишся на фах під зовсім іншою призмою. Багаторічна праця в нейрохірургії навчила цінувати життя, змінила деякі пріоритети.

– Коли збагнули, що з вибором професії не помилилися-таки?

– Не було такого дня, щоб мені хотілося покинути роботу, навіть ніколи гадка не закрадалася, що могла б працювати, скажімо, вчителем чи інженером. Ні, ніколи не шкодувала. Звичайно, бували такі чергування, які виснажували фізично й морально. Нейрохірургія – непросте відділення, сюди привозять людину з травмою і ти повинен надавати допомогу негайно, а якщо за зміну кілька таких хворих, це дуже непросто.

Моя бабця дуже раділа, що я буду медиком. Казала, що це так добре помагати людям – Бог завжди бути тримати мене під своєю опікою.

– Нині ви – старша медсестра відділення хірургічної стоматології, це, без сумніву, дуже відповідальна посада. Скільки у вас підлеглих і як вдається з кожним знайти спільну мову?

– У відділенні хірургічної стоматології я працюю з 17 травня. Для мене ця дата стала знакова, адже цього дня – свято Вознесіння Господнього. Звичайно спершу було лячно – новий колектив, цілком інша специфіка роботи, хоча також хірургічний профіль, але я звикла до труднощів. Під моїм керівництвом працює 9 медсестер та 13 молодших медсестер. Вони – надійні помічники, які допомагають у всьому та на яких можна без остраху покластися. Свою справу вони виконують сумлінно та відповідально. До кожного намагаюся знайти окремий підхід. Знаю, що у будь-якому випадку можу звернутися за порадою до головної медсестри Наталії Гасай. Працювати тоді легко, коли є надійна підтримка.

– Опишіть, будь ласка, один робочий день старшої медсестри.

– Мій робочий день розпочинається зі щоденної оперативної наради. Потім – ведення документації, облік медикаментів, дезінфікуючих засобів, здійснення контролю за роботою молодшого та середнього медичного персоналу, розробка та впровадження в роботу персоналу інструкцій та стандартів, які визначають напрямок і суть роботи медичних працівників. Робочий день старшої медсестри не закінчується о 16.30, він триває цілодобово, щорічно. Навіть у відпустці стараюся тримати руку на пульсі та стежити за роботою відділення. Колеги постійно телефонують, питають поради. Намагаюся допомогти всім, хто потребує й просить. Вважаю це своїм обов’язком.

– Маєте життєве кредо?

– У жодному разі не опускати руки й упевнено йти до своєї мети, незважаючи на труднощі.

– Що надихає вас щодня?

– Те, що своєю працею можу допомагати іншим. Мені подобається робота в лікарні, у мене немає такого, що я – старша медсестра й усе. Якщо треба, то можу працювати і в маніпуляційній, і в перев’язувальному кабінеті.

– Чого навчила вас робота?

– Сили духу, міцної волі, твердості характеру та холоднокровності у непередбачених ситуаціях. Знаю, що ніколи не можна опускати руки, бо немає безвихідних ситуацій.

– Що цінуєте найбільше в людях?

– Дуже ціную щирість. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Стараюся ставитися до людей так, якби хотіла, щоб до мене вони ставилися.

– Ваша професійна мрія?

– Щоб роботу медиків цінували, щоб кожна медсестра мала гідну зарплатню. Повірте, більшість з них працює на ентузіазмі та відданості своїй професії. У них дуже велике навантаження.

– Найкращий відпочинок для вас? Чи встигли десь побувати?

– Люблю відпочивати у колі сім’ї. Цього року з’їздила з чоловіком і синами на море. Це дало змогу перезавантажитися та набратися сил.

– Чого навчили вас 13 років діяльності у лікарні?

– Істині, яка вже стала гаслом: у будь-яких ситуаціях, за будь-яких обставин потрібно залишатися людиною у взаєминах з колегами та пацієнтами. До того ж зуміти справді донести оте найкраще, що є в нашій душі, і робити свою справу – сумлінно, чесно та порядно.

Мар’яна СУСІДКО, “Медична академія”