Література Євромайдану: про книгу тернополянки Лілії Мусіхіної
… До блоку таких художніх, водночас великою мірою автобіографічних творів про події Революції Гідності 2013-2014 рр. належить і роман Лілії Мусіхіної «Коли захиталося небо, або V ‒ означає вільні».
Авторка сама брала участь у Революції Гідності в складі 15 сотні, усі події, описані в романі, вона знає не з розповідей, бачила на власні очі. Оповідь у романі так само починається із щоденникових записів авторки, однак за якийсь час наратив змінюється. Авторка поступається місцем герою із псевдо «Біс» й далі розповідь про події вже ведеться від його імені. Отож, майданівець «Біс», у дореволюційному житті ‒ успішний аспірант педуніверситету Олександр Іванович із стабільною й наперед визначеною кар’єрою ‒ захист кандидатської дисертації, потому написання докторської й робота на кафедрі, викладання студентам історії літератури на довгі роки. Удома на нього чекає красуня-дружина, ось-ось він стане батьком. «… Чорнявий, із такою модною в останні роки бородою-іспанкою. Красивий, мабуть, бо дівчата з передніх парт таки задивляються на нього…»
29 листопада Олександр приїхав до столиці в бібліотеку Вернадського і став очевидцем розгону студентів на Майдані. «Раптом із підземних переходів, із усіх бічних вуличок ні з того, ні з сього сипонув «Беркут». Хтось намагався втікати. Інші ж, не зважаючи ні на стать, ні на вік, підходили до перших рядів і організовано, ніби за командою, мов усе життя тільки це й робили, зімкнулися у стрій. Сам не тямлячи як і коли, Сашко теж опинився в цій лаві. Раптом нею прокотилося: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля… Вони співали гімн. «Беркутівці» шикувалися навпроти них. Лицем до лиця. Очі в очі. Одні проти одних. У шоломах і бронежилетах, у руках – гумові кийки… Хвиля їдкого газу вдарила в ніс. У горлі запекло… То було щось зовсім незнайоме. Страх, якщо й був, то губився у відчутті єдності людей, і тієї миті він усвідомив, що немає нічого важливішого за рід, народ і Україну. Зрештою, усі вони – одне ціле. Бо всі його діди і прадіди орали одну й ту саму українську землю. Сіяли на ній хліб і їли його, годували ним дітей та онуків. У його крові – земля і вода України. А сам він, допоки дихатиме його останній нащадок, і є Україна. І кожен, хто зараз стоїть із ним пліч-о-пліч, ‒ теж Україна. У ті хвилини співання гімну на Майдані, стоячи в лаві проти «Беркуту» і прикриваючи собою інших, йому гостро захотілося стати врешті господарем на своїй землі. Жити гідно. Мати перед собою цілий світ. Ніколи не йти на компроміс із совістю заради шлунка…»
Цей день змінює Олександра – стає головним у його житті. Знаково й те, що саме 29 листопада народжується його первісток, син Тарас. Сашко на кілька днів їде додому, аби побачити сина й підтримати дружину, а потім знову повертається на Майдан – творити історію, майбутнє свого сина. «… Він підвів голівку малюка і поклав під неї прапор. – Ніколи не корися неправді. Будь сильним і будь добрим. Люби свою землю і свій народ більше за всіх на світі. Ніколи не забувай, що ти – українець…»
У романі прикметна назва ‒ «V» означає «Вільні» ‒ співзвучна назві «V» означає «вендета» ‒ британсько-американсько-німецького антиутопічного політичного трилеру 2006 р. режисера Джеймса Мактіга. Однак герой Л. Мусіхіної обґрунтовує й згодом викладає у мережу цілу декларацію Vільних. «Що означає бути Vільним? Бути Vільним – це самостійно приймати рішення, діяти і відповідати за свої вчинки. Бути Vільним – це бути готовим стати на захист свого роду і народу, свого дому і своєї держави зі зброєю в руках… Бути Vільним ‒ це самостійно вибирати владу, надаючи право булави найдостойнішому серед найкращих. Бути Vільним – це наймати на роботу клерків і чиновників, а не бути їхніми рабами. Бути Vільним – це виховувати дітей так, як вважаєш за потрібне, але опираючись на традиції сім’ї, роду та народу, а не від народження віддавати їх під вплив сформованих стереотипів. Бути Vільним ‒ це обирати фах незалежно від матеріальних можливостей батьків, опираючись на власні знання, навички й уміння. Бути Vільним ‒ це брати на себе відповідальність за старих і знедолених. Бути Vільним ‒ це розуміти, що чужих дітей не буває, бо вони – майбутнє нації. Бути Vільним ‒ це володіти землею і мати свій дім. Бути Vільним ‒ це досліджувати й примножувати культурну спадщину свого народу, це вільно обирати релігію, а не приставати до жодної. Бути Vільним – це любити. Бути Vільним – це правічне право українця…».
Олександр разом із побратимами вистояли увесь Майдан, були учасниками усіх подій Революції гідності: і силових розгонів «беркутівцями», і прощань з побратимами, коли несли загиблих у домовинах через усе середмістя «Пливе кача по Тисині…»
Роман Л. Мусіхіної «Коли захиталось небо…» присвячений героям-тернополянам неоголошеної російсько-української війни на Сході, що полягли в боротьбі за соборність: Віктору Гурняку, Володимиру Гарматію, Роману Атаманюку та іншим. «Пропонуватиму вашій увазі мій біль, мої сльози, мої недоспані ночі – мій Майдан. Мою книгу, яку не планувала писати, не хотіла. Воно прорвало і виболіло… Книга про те, як захиталось небо, а ми… стали вільними. Книга про друзів, про братів і сестер, про те, як воно жилось під прицілом снайпера. Як плакалось, як мовчалось і терпілось», – зазначила авторка в анонсі до однієї з презентацій роману.
Коментарі вимкнені.