Депутат Марія Бабюк вдало використовує посаду директора у своїх корисливих цілях?

Таке припущення зробив в мережі Фейсбук голова громадського об’єднання “Молода країна” Петро Заставецький.

• Рух «Чесно» ще в червні писав про декларації депутатів міської ради Тернополя. В топ 5 найбагатших потрапила депутат міської ради Баб’юк Марія Петрівна, що є досить дивним.

Роботу Баб’юк я міг оцінити як студент ще тоді існуючого Галицького інституту ім. В’ячеслава Чорновола, – пише він..

• Ще тоді студентом я розумів, що заклад справді дивний у своїй роботі. Хоча мало знав про те, що це таке «комунальний» і принципи роботи таких навчальних закладів.
  Перше, що можна сказати як про інститут тоді, так і про коледж сьогодні – це те, що багато навчальних місць в закладі є броньованими для дітей місцевих державних та міських чиновників. Такий принцип зберігається там і до сьогодні.
  Якщо переглянути інфографіку на сайті «Чесно», можна зрозуміти наступну річ: Баб’юк більше коштів зберігає на рахунках в банку, ніж підприємець і власник мережі супермаркетів.
  Остання електронна декларація справді показує той факт, що державні «слуги» люблять зберігати кошти на рахунках або вдома. Зрозуміло, що в кого є бізнес, йому доводиться вкладатись і чистого «кешу» на руках мало, бо гроші «працюють».
  Але, як бачимо, можна непогано заробляти, будучи директором комунального підприємства. Нагадаю Марія Петрівна директор коледжу ще з 1995 року. А от те, що така посада допомагає в політиці – річ зрозуміла.
  Чи коледж не доцільно називати підприємством? Дивлюсь на сайт руху «Чесно» і міркую. Хотів розказати про «болгарський скандал» (я тоді ще був студентом інституту), але інформація видалена.  Цей скандал, закриття інституту – дивні і цікаві події, котрі відбувалися під час роботи Марії Петрівної.
  Проте до сьогодні залишається стаття, де детально описують наскільки цинічно і байдуже на думку громади будувалася церква на території 3 корпусу Галицького коледжу. Саме в 2015 році ця церква стає особливим досягненням в звіті роботи депутата Баб’юк.
  За словами студентів, до певного розголосу в мережі інтернет, усіх змушували здавати на свічки та інші речі для цієї церкви, не кажучи вже про примусове її відвідування.
  От як посада директора може допомогти в політичній діяльності. Ще тоді коли я вчився, студенти і викладачі в палатках стояли і агітували за одну пані.
  Зараз у будь-яких міських заходах обов’язково бере участь коледж, але інколи з дивним підходом до справи. Не в той час коли це робить місто загалом, а окремо. Обовязко під «приціли» телекамер та з директором у центрі подій.
  Тепер, коли при нарахуванні стипендій буде враховуватись фактор «зайнятість в житті навчального закладу», студенти стануть ще більшими заручниками політичних амбіції їхніх наставників.
  Хоча можна було б цього всього не писати, а навести один простий приклад того, наскільки цінують студентів в Галицькому коледжі.
  Коли заклад мають відвідати гості, його чипурять! По закінченні все прибирають. Отже, не студент є основною цінністю закладу, хоч як в державі нею має бути громадянин, так в закладі навчальному – студент.
  Дивно коли «Свобода» бореться з комуністичною ідеологією, котра засіла в пам’ятниках, і так не помічає цю совкому ідеологію в діяльності живих людей.
  Особливим досягненням Марія Петрівна вносить в свою агітацю, як кандидат в депутати, притягнення до кримінальної відповідальності як активіст Тернопільського Євромайдану.
  В чому досягнення такої активної позиції на майдані, якщо сьогодні студенти бояться розказувати про проблеми коледжу! Для кого і для чого тоді була ця активність?
  Зразу згадується Павло Федик. Його ще в часи Януковича «заплювали» в Тернополі за те, що використовував студентів. Але він поганий, бо був у «Партії регіонів».
  Дивний збіг обставин, але партія «Свобода» мала найбільші рейтинги в часи розквіту «Партії регіонів»