На обійсті Надії Шинкаренко у Настасові Тернопільського району зацвіло «дерево щастя»

Щойно відцвіли тюльпани, як спалахнули веселкою іриси, а там уже розпустилися троянди. Нинішнього літа це квіткове царство прикрасила нитчаста юка. Ця вічнозелена екзотична рослина, яку йменують «деревом щастя», зацвіла безліччю білосніжних дзвіночок.

– Ще три роки тому про існування цієї рослини я і гадки не мала, — розповідає Надія. – Але одного разу на тернопільському ринку жінка запропонувала купити у неї щепку юки. Розповідала, як красиво вона цвіте, навіть фото показувала. Запевняла, що наступного літа цей однорічний пагінець обов’язково порадує мене квітами. Та головне переконувала, що той, хто посадить юку на подвір’ї, ніколи не розлучатиметься з удачею. Тож як її було не купити?! (посміхається – авт.). Саме тоді я формувала на подвір’ї нову клумбу. Юку вирішила посадити у центрі, адже у неї великий кущ, діаметром більше метра. Оскільки ця культура тропічна, то любить лише сонячну місцину. Хоча у мене вона комфортно почуває себе на злегка затіненій ділянці. Грунт має бути добре дренований, тому що навіть найменший застій води може призвести до загибелі рослини. Тож дно ямки встелила гравієм, дала шар піску, покрила його землею і помістила туди пагінець. Раз у місяць юку, як і троянди та пеларгонію, підживлюю «Платоном». При сухій і спекотній погоді поливаю її настояною впродовж дня водою. Про зимівлю рослини турбуватися не потрібно. Навіть у холодну пору вона не скидає свого цупкого зеленого листя.
Варто знати, що іноді цю тропічну уражають щитівка, білокрилка, слимаки, павутинний кліщ чи гусінь. Для боротьби з ними можна використовувати актару. Але найкраще для профілактики появи шкідників раз у три дні протягом двох тижнів протирати листя горілкою. За такий турботливий догляд юка обов’язково віддячить своїм рясним цвітом. Щоправда, моя рослина наступного року, хоч як не переконувала продавчиня, не зацвіла. Не було квіток і минулого літа. Лише цієї весни у квітні серед листя з’явилося стебло, яке в червні вкрилося білосніжними дзвіночками і досягло одного метра сімдесят сантиметрів. Так що я свого щастя три роки чекала. Цієї весни біля основи куща виріс новий пагін. Наступного року або ж ще наприкінці цього літа планую його пересадити. Тож тепер удача мені гарантована.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА, газета “Сільський господар плюс”