10 книжок у відпустку: як скоротати час під час відпочинку?
Наближається відпочинок. Як скоротати час під час сонячних ванн на теплому пляжі? Чим заповнити зоріння під небом Карпат? Як розважитися на затишній терасі, коли найліпші друзі запізнюються на зустріч? Чим прикрасити дозвілля в дачному гамаку? Звісно, читати щось цікаве.
Саме час дізнатися, що нового на полицях української літератури, – пише “Українська правда. Життя”.
Українські книжки
Олесь Ільченко. Моя кохана К’яра (Грані-Т)
Олесь Ільченко – автор підліткових романів про Городецького та дитячих книжок про великих людей. Нещодавно він написав роман про некрофілів.
Сюжет роману надзвичайно простий. Жив собі шахрай, маніпулював більш і менш легальними продажами ліків і медичного обладнання. Закохався він якось у “європейського” вигляду дівчину К’яру. Навіть сходив на “оглядини” в гості до її батька. В той самий вечір дівчину К’яру вбили невідомі гопніки.
Нещасний закоханий, як побачив труп К’яри, так і відчув приплив сексуальної енергії. Влаштувався працювати в морг, знайшов фахівців, муміфікував кохану та продовжив активне статеве життя.
У цього роману були всі шанси стати частиною треш-літератури, десь поруч із “Андроїдом Кареніною”, “Алісою в країні зомбі” та іншими схожими виданими та невиданими текстами. Справді, що могло бути прекрасніше для руйнування зайвого пафосу? Це могло бути майже так само влучно, як образ інтелектуала-дрозофіли.
Та враження псує снобський тон персонажа-оповідача. Він сипле німецькими фразами без перекладу, міркує про правдиву Європу та бидложиття людей навколо. Його оповідь пересипають затягнуті листи від найліпшого друга – лікаря-філософа.
Погортати цей роман все одно варто. Все ж таки новинка – здається, в сучукрліт ще ніхто не писав про некрофілів. Хоча по-моєму, сам автор книжки інтерпретує описане кохання як “справжнє”. Я би не брала це всерйоз.
Книжку можна почитати вголос на смішливих посиденьках із друзями. Або взяти як аксесуар на якийсь стьобний карнавал.
Лада Лузина. Никола Мокрый (Фоліо)
Уявіть, що дамбу Київського моря прорвало, пів-Києва затопило, а вся Україна перетворилася на болотянисту місцевість. Таке собі цунамі. З небезпекою такого цунамі зіткнулися три Києвиці з попереднього роману.
Києвиці Маша, Катя і Даша – дуже різні і за темпераментом, і за професією, і за світоглядом. Регулярно дівчата виходять на чергування нічним Києвом. Іноді вони бачать видіння, де Місто вказує на те, що відбудеться, і чому треба зарадити.
Цього разу дія відбувається під час Русалчого тижня. Русалки вийшли в місто в пошуках забавок, в Дніпрі втонуло аномально багато людей, а на Київському морі високі хвилі от-от зруйнують дамбу.
Все через те, що у Водяника – день народження. Яку жертву він хоче в подарунок? З цим і намагаються розібратися Києвиці. Та розслідування приводить до нечуваного фіналу в доволі Купальському стилі з віночками та судженими у воді.
Сюжет роману простий, але динамічний. Хороше чтиво для коротання кількох годин у електричці чи на пляжі. Щоправда після неї може бути лячно лізти в воду.
Іван Малкович. Все поруч (А-ба-ба-га-ла-ма-га)
Здається, всі колись читали про крихітну свічечку букви “ї” та місячний серпик букви “є”. Принаймні, письменники в своїх інтерв’ю цитують ці рядки регулярно.
Автор культового вірша – Іван Малкович. Він написав і видав чимало збірок, але мало які з них збереглися на полицях книгарень. Єдине, що лишалося колись – це шукати потрібні тексти в інтернеті. Назва збірки “Все поруч” ніби натякає, що всі потрібні тексти тепер справді поруч.
В збірці “Все поруч” зібрано вибрані поезії Івана Малковича. Це чудовий привід згадати улюблені вірші або взагалі відрити для себе його тексти.
Найліпшу рецензію на цю книжку свого часу написав Кость Москалець.
Власне варто скористатися його порадами. Чудова книжка для літніх вечорів і ранків десь за містом, де асфальту нема.
Олександр Євтушенко. Україна IN ROCK (Грані-Т)
Що ви знаєте про українські рок-гурти? Скільки імен-прізвищ виконавців і їхніх музикантів зможете згадати? Олександр Євтушенко точно знає про українську музику більше за будь-якого меломана.
“Україна IN ROCK” – це збірка есеїстики радіоведучого та музичного оглядача Олександра Євтушенка.
Після перемови та оглядового загального есею йде 20 розділів. Кожен присвячено окремому напрямку української рок-музики.
Частина напрямків цілком звичні – поп-рок, метал, панк-рок, фолькрок, хіп-хоп. Але частина формулювань у мене особисто викликала сумнів: “рок-шевченкіана”, “співана поезія: вартові на сторожі душі”, “система БҐРП” тощо.
Так само мене втомив надмір оціночних суджень. Але, з іншого боку, чи буває критика, тим паче музична критика, об’єктивною? Відтак есеї Олександра Євтушенка точно вподобають ті, хто мають схожу з ним картину світу.
Книга назагал цікава. Принаймні, викликає бажання витягти з полиці запилюжені касети і десь позичити касетний магнітофон. Ну або послухати оцифровані записи старих-добрих гуртів. Чудовий привід поперебирати завали спогадів (чи бодай мотлох на горищі). Ну і згадати патлату молодість.
Олена Печорна. Грішниця (Клуб сімейного дозвілля)
Невесела книжка про важку жіночу долю. Сюжет обертається навколо жінки на ім’я Лариса. Лариса – донька алкоголіків. Бідність, зґвалтування, смерть сестри та інші жахи.
Попри всі перипетії, доросла Лариса прагне стати на добропорядну стежку санітарки в лікарні та матері. Але хвороба дитини змушує її стати повією. Далі – СНІД, втрата кохання, віднайдений спокій в селі десь у Чорнобильській зоні та happy-end.
Роман “Грішниця” написаний просто і без зайвих формальних викрутасів. Несподіваних перипетій немає – всі сюжетні ходи більш-менш очікувані. Хоча кожен з них на своєму місці. Чутливі читачки сміятимуться і плакатимуть в унісон.
В романі використано чимало впізнаваних кліше масової української свідомості. Неблагополучні діти, бомжі, наркомани, багаті держслужбовці, діти-мажори. Власне, це реальність новин і кримінальної хроніки.
Місцями зворушлива жіноча проза. Гарно читатиметься на дозвіллі без телевізора. “Грішниця” легко замітить телебачення рівня “Женских историй”.
Перекладні книжки
Габі Кьопп. Навіщо я народилася дівчинкою? (Зелений пес)
“Навіщо я народилася дівчинкою” – перший в історії не анонімний щоденник німецької жінки часів Другої світової.
Габі Кьопп у 1945 році було 15 років. Вона разом із сестрою з волі батьків намагалася втекти з рідного міста в безпечне місце. Але разом із іншими біженцями опинилася між двох фронтів, у селі, що зайняли радянські солдати.
Солдати багаторазово ґвалтували Габі Кьопп і її товаришок по нещастю. Дослідження показують, що подібні зґвалтування під час війни – доволі звична справа. На жаль.
Габі Кьопп не намагається розчулити чи шокувати читача. Справді, це марна справа сьогодні, коли триллери чи жахастики не лякають.
В цій книжці вражає інше. Найгірші умови життя стають рутиною. Люди повертаються до дрібних побутових проблем – це своєрідний ескапізм від жахів війни.
Жахає також суха прагматичність жертв. Жінки, з якими Габі-підліток опинилася в одному полоні, радо жертвували дівчинкою-сиротою. За неї не було кому заступитися.
“Навіщо я народилася дівчинкою” – не весела книжка. Але в ній є місце надзвичайній людяності, натомість немає однозначно “свого” та “ворога”. Тут є і добрі радянські солдати. Є і погані німці-співвітчизники.
Світ Габі Кьопп не чорно-білий. І це вартісний привід прочитати її щоденник.
Дебора Гаркнесс. Сповідь відьом (Клуб сімейного дозвілля)
Колись давно між 1692 і 1693 роком у США відбувся суд над Салемськими відьмами. Потім виявилося, що “відьмами” були бідолашні жінки, що отруїлися грибами. Реабілітованих жінок ушанували пам’ятником 1957 року.
Головний персонаж роману “Сповідь відьом” – Діана Бішоп. Вона вивчає історію алхімії та є нащадком жертв процесу над Салемськими відьмами.
Система персонажів роману може нагадати НИИ ЧАВО у братів Стругацьких. У Кембриджі, де вчиться Діана Бішоп, теж усе кишить аспірантами-демонами та вурдалацько-мольфарського типу професорами.
Історія Діани Бішоп – це історія прийняття відьомської натури та нерівного кохання з симпатичним вампіром.
Книжка точно сподобається фанатам “Сутінків”, “Вампірських хронік” і романів Стругацьких про взаємодію науки та магії, про єдність людського та чарівного світів.
Маріуш Щиґел. Зроби собі рай (Темпора)
“Зроби собі рай” – збірка історій, що написані в жанрі літературного репортажу. Години інтерв’ю та результати тривалих і кропітких досліджень архівних матеріалів викладено легко та науково-популярно.
Стиль Маріуша Щиґела підкуповує легкістю форми та дивує глибинами змісту. Забудьте про важковагові пафосні тези на теми національної ідентичності.
“Зроби собі рай” має два характерних побічних ефекти. По-перше, може розбудити ностальгію за Прагою.
По-друге, постійно тягне кидати читання та бігати в google. Навіщо? Перевірити чергову містифікацію Богуміла Ґрабала, пошукати переклад “Усіх чарів світу” Ярослава Сейферта, подивитися кліп Карела Ґотта чи скетчі Галини Павловської, скачати фільм “Я обслуговував англійського короля”, погортати фото Яна Саудека, згадати празькі скульптури Давіда Черного…
“Зроби собі рай” – оптимістична, світла та сповнена любові до ближнього книжка. Тут немає “героїв” або “ворогів”. Є тільки факти.
Гарно читатиметься будь-де і будь-коли. Раджу всім, хто зібрався до Праги. Описані в Щиґела потаємні куточки міста екскурсоводи зазвичай не показують.
Ромен Ґарі. Обіцяння на світанку (К.І.С.)
Це переклад знакового роману не менш знакового автора. Ромен Ґарі – французький письменник польського походження. Його справжнє ім’я – Роман Кацев.
Він зокрема знаменитий тим, що двічі отримав Гонкурівську премію. Попри неможливість цього в принципі. Він просто написав один геніальний роман “Коріння неба” під псевдонімом Ромен Ґарі. А потім – другий геніальний роман “Життя попереду” під псевдонімом Еміль Ажар.
“Обіцяння на світанку” – автобіографічний роман Ромена Ґарі. Його центральний сюжет – історія взаємин із матір’ю. Структура роману надзвичайно складна. Тут переплітаються споглядання світу постарілим письменником і його спогади про часи дитинства, молодості, зрілості.
Дотепний епізод на початку задає тон усьому роману. До щойно мобілізованого молодого солдата Романа Кацева приїздить матір на машині сусіда та на всю казарму виголошує, що на її сина чекає велике майбутнє та орден Почесного легіону.
Юному Роману того дня було соромно перед товаришами за поведінку матері. Хто б міг подумати, що мама права?
Переклала роман Марина Марченко. Її переклад цього ж автора можна було читати декілька років тому. Але роман “Життя попереду” був майже нечитабельним через невдалу редактору (скажімо, в ньому жодного разу так і не провідміняли слово “матір”). “Обіцяння на світанку” читаються краще.
Чудова та світла книжка для неспішного читання. Має вистачити на тижневий виїзд за місто.
Філіп Лабро. Ці люди (Нора-Друк)
Філіп Лабро – журналіст, кінорежисер і письменник, кавалер ордену Почесного легіону. Його книжку “Ці люди” переклали, а самого письменника запросили на “Книжковий арсенал“. Але письменник забув вдома паспорт і не приїхав.
Ще рік тому Євенія Кононенко розповіла, як працює над перекладом книжки. Тепер якість можна оцінити, прочитавши щойно виданий роман “Ці люди”. Кононенко, до речі, нещодавно розповіла й про деякі невідомі подробиці своєї роботи в блозі.
Роман “Ці люди” – про закулісне життя французького телебачення. В центрі подій опиняються двоє. Американська полячка, ведуча початківець Марія Вазарацацька та французька зірка телебачення Маркус Маркус.
Їхні взаємини розгортаються на тлі зйомок передачі “50 хвилин”. Ті п’ятдесят хвилин – це насправді тривалість знущальних інтерв’ю в прямому ефірі.
Роман сподобається тим, хто вподобав “Сагу” Тоніно Бенаквісти – ще один виробничий роман із життя телебачення та його цинічних творців.
Фото з Flickr.com (aafromaa), grani-t.com.ua, livelib.ru, litakcent.com, bukvoid.com.ua, bookclub.ua.
Коментарі вимкнені.