Коментар тижня від “Свободи”. Чого варта кримінальна справа проти Кучми?

Хто б міг подумати, що екс-Президент Леонід Кучма у 2011 році ходитиме до Генпрокуратури у справі загибелі Георгія Гонгадзе? Ця новина змусила здивуватися і замислитися як українське суспільство, так і світову громадськість. Кому це вигідно? Хто виграє, а хто програє? Версій – багато.

Чимало експертів сходяться на думці, що походеньки колишнього Президента до Генпрокуратури – відволікаючий маневр від соціально-економічних проблем у державі. Інші стверджують, що це необхідно для підтримки іміджу діючої влади, зокрема на Заході, мовляв, правосуддя в Україні не є вибірковим. За словами третіх, це попередження для декого з вітчизняних олігархів, зокрема для зятя Кучми – Віктора Пінчука, з метою перерозподілу його підприємств і медіаресурсів. Також припускають, що це тиск на Голову Верховної Ради Володимира Литвина для гарантування його лояльності. Час покаже, чого варта ця кримінальна справа.

Леонід Данилович вирішив серйозно захищатися. І найняв для цього іменитих, а тому й дорогих адвокатів. За повідомленням видання «The Financial Times», до адвокатської групи увійде американський адвокат Алан Дершовіц. Він є професором Гарвардської юридичної школи і знаний за участь у резонансних кримінальних справах. Алана Дершовіца називають радником юридичної команди із захисту засновника «Wikileaks» Джуліана Ассанжа.

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва провів експертне опитування «Справа проти Кучми: версії експертів». Абсолютно всі експерти висловили упевненість у тому, що Леонідові Кучмі не  винесуть звинувачувальний вирок. На їх думку, його або реабілітують під час судового процесу, або не притягнуть до відповідальності через завершення строку давності. Невелика кількість експертів вважають, що справу розвалять ще до суду або ж вона буде тягнутися дуже довго і нічим не завершиться.

Цікаве й таке: жоден експерт не вважає, що відкриття кримінальної справи проти Леоніда Кучми спричинене бажанням влади встановити справедливість і покарати винних за вбивство Георгія Гонгадзе.

Не варто забувати: у наступному році  – парламентські вибори. Чи не тому знову стають брендовими плівки Мельниченка? Починають витягувати на світ старі гріхи? І це лише початок.

Ще б змусили на законодавчому рівні олігархів податки платити! Експерти кажуть: заможні громадяни в Україні сьогодні фактично звільнені  законодавчо від сплати податків на прибуток. Як пояснив екс-глава Держфінпослуг Віктор Суслов під час засідання фінансового прес-клубу, офіційно багаті українці зарплату в основному не отримують, тому з них не знімають податок на прибуток фізичних осіб, не роблять відрахування у соціальні фонди тощо. Основні прибутки вітчизняних багатіїв – від цінних паперів і депозитів. Але вони податками не обкладаються. “Якщо буде введено розумний податок, у тому числі на перерозподіл капіталу, то й внутрішня, і макроекономічна ситуація буде іншою», – зазначив Віктор Суслов.

Але чи захочуть багаті поділитися з державою, тобто змінити цю політику? Щось не віриться…

Узагалі, вітчизняні політики, високопосадовці, фінансово-промислові групи отримують від держави величезні преференції. Такий приклад. У нинішньому році на стаціонарне лікування депутатів і чиновників вищого рангу з держбюджету виділили 190 мільйонів гривень, на амбулаторне – 103 мільйони. У підсумку – на лікування одного високопосадовця припадає стільки бюджетних коштів, скільки на медичну допомогу для 4026 (!) пересічних українців.

На фоні таких фантастичних благ далекими від етики виглядають висловлювання на кшталт «оптимістичного» переконання голови Донецької ОДА Анатолія Близнюка, що нині, коли спостерігається тотальне підвищення цін на компослуги, продукти харчування, проїзд, одяг, 2,5 тисячі гривень зарплати – достатні  кошти для прожиття. Губернатор підрахував: «2,5 тисячі гривень забезпечують на сьогодні нормальний споживчий кошик, який передбачений біологічною нормою, на всі сто відсотків». За його словами, 53 відсотки грошей люди витрачають на продукти харчування, 11 відсотків – на послуги житлово-комунального господарства, решту  – на продукти тривалого попиту.

До слова, річний дохід Анатолія Близнюка, про це він сам сказав, складає понад 400 тисяч гривень. Щомісячний, відповідно, у середньому – 33,3 тисячі  гривень.

Суцільним песимізмом виглядає прогноз Ганни Герман. Чиновниця заявила, що Україну чекають непрості часи. «Так, важко. Так, буде ще важче. Але у результаті ми виведемо Україну на новий виток розвитку. Ми повернемося до інтенсивного економічного розвитку», – сказала вона.

Тим часом, згідно з результатами телефонного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, 45,3 відсотка респондентів висловили готовність брати участь в акціях протесту. Більше третини українців – 36 відсотків – заявили, що змусити їх взяти участь в акції протесту може зростання цін на товари і послуги. Для 25,8 відсотка причиною може стати не  виплачена вчасно зарплата (пенсія, стипендія), а для 19,4 – відсутність роботи або загроза її втрати. Логічно, «непрості часи» можуть зумовити у народу більш протестні настрої.

Водночас, наголошують політологи, увагу суспільства від кризових явищ намагаються відволікти ще однією темою. Йдеться про спробу реанімувати справу стосовно загибелі В’ячеслава Чорновола. Директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран сказав радіостанції «Німецька хвиля», що встановлення істини й відновлення справедливості не є пріоритетом влади у розслідуванні справи про загибель лідера Народного руху. Він не виключив: однією з причин її реанімації стала міжкланова боротьба всередині нинішньої влади. «Зараз будуть витягувати справи часів 1990-х та 2000-х років, оскільки порушення кримінальних справ дасть можливість певним групам більше впливати на політичну ситуацію, ніж тій групі, проти якої кримінальні справи порушені», – сказав він.

І майже як вистріл прозвучала заява Тараса Чорновола: він підозрює екс-Президента Віктора Ющенка у причетності до вбивства В’ячеслава Чорновола.

Другий Президент України уже ходить до Генпрокуратури. Третій – на черзі?

Ольга ЧОРНА, газета “Свобода”