Як тернополяни торт у Львові шукали

Поїхавши з дітьми у Львів заради шоколадного торта, тернополяни побачили цікавіші витвори майстрів солодкого мистецтва: ейфелеву вежу, лева, лілію, комп’ютерні мишки, та цілі картини з різних видів та кольорів шоколаду.

Шоколадні пласкогубці, болтики з гайками, комп’ютерні мишки, дитячі машинки, жіночі груди з білого шоколаду та навіть чоловічі статеві органи побачили на IV міському святі шоколаду у Львові тернополяни, котрі вибралися з дітьми 13 лютого до сусіднього міста аби стати свідками створення найбільшого шоколадного торта.

Після чималої черги бажаючих придбати вхідний квиток ми ввійшли у залу на першому поверсі, котра по всьому периметру була обставлена столиками та прилавками для продажу солодких витребеньок. Нашу увагу в першу ж чергу привернув шоколадний фонтан, в котрий дозволяли занурювати яблуко чи ананас на дерев’яній шпажці. Вартувало таке задоволення 5 грн, тому ми таки спробували на смак фрукти в шоколаді. В цей час десь зі службового приміщення почали виходити актори в золотих, широких, розкішних сукнях, на обличчі вони малу золоту маску з вирізами лише для очей. Руки акторів були в золотому декоративному напиленні. Вони  стали посеред зали на спеціальний постамент і завмерли, лише час од часу змінюючи пози.

Людей в залі було стільки, що підійти до якогось прилавка нам було важко, але все ж дочекавшись своєї черги і протиснувшись між туристами слухаємо, як продавець чималих шматків шоколаду розповідає, що це спеціальні грудки, котрі використовуються для приготування гарячого шоколаду. За її словами, достатньо тільки кинути цю масу у теплу воду і помішувати. Дівчина наголошувала, що ні в якому випадку не можна варити цю суміш на газі. Далі пропонувала додати молока та ванільного цукру до смаку.

В цей час з колонок ми почули голос Даші Малахової, котра щось розказувала і пояснювала, мабуть вела черговий майстер-клас. Ми поспішили на другий поверх, подивитися, що ж там ще є цікавого. Хвиля натовпу «вивела» нас прямісінько до зали, де ще вчора викладали велике серце з шоколадного доміно. В залу пускали по кілька чоловік, тому ми теж змушені були чекати своєї черги. Але коли зайшли, були вражені терпінням та майстерністю тих людей, котрі викладали це серце.

–          Коли я вчора дивилася репортаж по телевізору про це доміно, то серце мені здалося набагато меншим і не на стільки складним, – ділиться враженням тернополянка Ірина Повар (26 р.). – А тепер я бачу, що тут треба було добряче попотіти, аби скласти це все в таку симетричну та акуратну композицію.

Вдосталь нафотографувавши цю кропітку роботу шоколадних майстрів ми, знову злились з натовпом, котрий, як мурахи в мурашнику, ні на секунду не спинявся. На третьому, останньому поверсі було просторіше, але не менш шумно. Адже це була своєрідна зала для дітей. Тут розмістилися різноманітні, цікаві, незвичні атракціони, шоколадне місто, по якому їздив іграшковий потяг, та столики для дитячих майстер-класів по прикрашанню канапок чи вафель. Дорослі могли тут спробувати свої сили у вмінні тримати рівновагу, у грі в специфічні кольорові квадратні шашки. А діти уважно спостерігали за роботою дядечка в білому халаті та куховарській шапочці. Саме цей мужчина і створював усі деталі до шоколадного міста. В той час, коли ми були коло нього він якраз «чаклував» над квіткою-лілією. Кожен пелюсток його шоколадного дива був надзвичайно тонкий і здавалося от-от трісне, адже шоколад – такий крихкий матеріал. Деякі фігури чоловік витесував з великих шоколадних грудок. А деякі – потрошки наліплював, як пластилін, з нагрітого в спеціальному пристрої і тому рідкого шоколаду.

Саме тут ми вже змогли вільніше підходити до прилавків, бо людей було значно менше, ніж на нижніх поверхах, і придбали собі тістечка, цукерки, шоколадні статуетки, кожен собі до смаку. Вартувало то все приблизно так: цукерки різних форм, наповнень та кольорів – 4 грн одна штучка (розмір при цьому не відрізнявся від стандартної цукерки типу «Трюфель» чи «Асорті»); фігурки – від 25 до 100 грн в залежності від величини та складності виготовлення. Так, шоколадний лось вартував 25 грн, а комп’ютерна мишка – 75. Тістечка, коньяк з шоколадних стаканчиків, або 100 грамів маси для гарячого шоколаду – в межах 20 грн. Накупувавши презентів для родичів, та накуштувавшись вдосталь ласощів ми спустилися донизу і побачили, що із золотими акторами уже можна фотографуватися. Люди підходили до «мімів», брали їх за руку, але ті всеодно намагалися бути незворушними, лише злегка нахилялися до маленьких дітей. Ще раз окинувши зал оком, ми пошкодували, що так і не знайшли приміщення, де мали складати найбільший шоколадний торт, але повертатися в той «вулик» уже якось не було ні сил, ні бажання. Адже шоколаду ми таки накуштувалися і всяких цікавинок, пов’язаних з ним, побачили вдосталь.

Більше фото ТУТ

Люба Вовк, “Погляд”