Перший підручник із есперанто для українців написав тернополянин

Цими днями у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» презентували книжку Василя Ярошенка «Шахова триходівка». З есперанто на українську твір переклав наш земляк, відомий у світі есперантист, перекладач, дослідник Віктор Паюк.

«Шахова триходівка» — одне з найбільших оповідань сліпого есперантиста Василя Ярошенка. Автор набрав його шрифтом Брайля мови есперанто в 1934 році, опісля втратив текст і відновив його через чотири роки. Оповідання опублікували в есперантському часописі для сліпих, який вийшов дуже малим тиражем. Оскільки текст був відверто антикомуністичний, більше його ніде не друкувати. З часом «Шахова триходівка» потрапила в Японію, де вийшла в адаптації для зрячих. Кураторка українського, білоруського та есперантського відділу Британської бібліотеки натрапила на цей текст і познайомила Віктора Паюка з його видавцем, який надіслав нашому землякові всі тексти Василя Ярошевича. Завдяки пану Віктору «Шахова триходівка» вперше заговорила українською. Як розповідає Віктор Паюк, — це оповідання про те, як чукчів хотіли навчити комунізму. А виявилось, що цей устрій давно в них існує, сформований природними обставинами.

Окрім репрезентації книжки, Віктор Паюк зробив екскурс в історію вивчення есперанто в Україні. В 1887 році у Варшаві (тоді — частина Російської імперії) вийшов «Повний підручник есперанто для росіян» Л. Заменгофа, а ось перший підручник для українців створив наш земляк — Михайло Юрків у Тернополі в 1907 році. Активний есперантський рух тривав до тридцятих років, поки його майже не винищили, бо в Радянському союзі есперантистів вважали імперіалістичними шпигунами. Відродження руху відбулося в п’ятдесят сьомому році, коли в Москві відбувся Всесвітній фестиваль молоді та студентів і Союзові треба було похвалитись досягненнями, спрямованими на міжнародне взаємопорозуміння. Знаковим стало утворення Українського республіканського відділення Асоціації радянських есперантистів 1980 року. Прикметно, що десять років тому в Роттердамі на з’їзді Світової спілки есперантистів представили есперантомовну антологію української літератури від ХІ до XXI століть.

Тернопільський есперантист Ігор Галайчук зупинився на  історії руху есперанто в Тернополі. Науковець почав із розповіді про Михайла Юрківа. Цей вчений народився 1877 року в Жидачівському повіті на Львівщині, свідоме життя провів у Тернополі, тут видав підручник есперанто для українців. На сторінках есперантських видань відстоював право українців на самоутвердження, перекладав літературні твори українських класиків.

Інше важливе ім’я есперантського руху в Тернополі — Леон Зімельс. Він народився 1911 року в Кракові, у п’ятнадцять років вивчив есперанто, відтак брав участь у двох світових конгресах есперанто. В 1979 року заснував у Тернополі курси та клуб вивчення есперанто. Певний час останній був найчисельнішим в Україні. Серед сьогочасних робіт клубу — переклад із есперанто українську праці японського цілителя Масаюкі Сайонджі «Лікувальний масаж Юмейго» (переклад І. Галайчука та В. Паюка), М. Кривецький перекладав мовою есперанто вірші тернопільських поетів, зокрема Богдана Андрушківа та Богдана Мельничука.  В 2007 у Тернополі відбулась науково-практична конференція «Есперанто в XXI столітті: стан і перспективи розвитку. До 100-річчя книги Михайла Юрківа «Підручник міжнародного язика есперанто».

Анна Золотнюк.

Фото авторки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *