Цього дня 74 роки тому почались кардинальні зміни в історії Тернополя

22 березня 74 роки тому почалась акція “Рейнгард”, яка започаткувала кардинальні зміни в історії Тернополя. Про це на свої сторінці у Фейсбук написав історик Сергій Ткачов.
“(Акція «Рейнгард» — спланована і здійснена на території Генерал- губернаторства, в тому числі й на Тернопільщині, між березнем 1942 і листопадом 1943 р. німецькими каральними органами операція масового вбивства і економічної експлуатації єврейського населення (німецька евфемістична назва «флюрберайнігунг»), — пише Сергій Ткачов. — З початку цієї акції до її закінчення тільки в таборах смерті Белжець, Собібор, Янов гітлерівці знищили близько 500 тисяч галицьких євреїв. Відповідальність за це знищення несе керівник СС та поліції Любліна Оділо Глобоцнік. Економічне забезпечення акції розроблено економістом з СС Еріхом Шеліним).
У зимовий період 1941/42 р. гітлерівці дали тимчасовий «перепочинок» мешканцям гетто, не безпідставно сподіваючись, що до весни багато з них не переживе голоду.
Із весни 1942 р. на Тернопільщині розпочалася реалізація акції «Рейнгард». Нищення євреїв в гетто Тернопільщини відбувалося поетапно, окремими акціями. Перша каральна акція охоплювала переважно непрацездатне населення, людей похилого віку, хворих, жінок, дітей. Квоти на відбір певної кількості мешканців гетто під приводом перевезення в інше місце окупаційна влада доводила безпосередньо до Юденратів. Нищення євреїв супроводжувалося різними завданнями для єврейського управління та єврейської поліції: зібрати відповідні матеріальні цінності за обіцянку більше не проводити винищувальних акцій, чи за обіцянку збереження життя самих членів Юденратів і поліції. Утім, ніколи жодні слова й обіцянки німців, що їх вони давали євреям, не були дотримані.
22 березня 1942 р. Юденрату Тернополя наказали виділити стариків та дітей загальною кількістю 3000 осіб для «переселення в інше місце». Після отримання хабара гестапо зменшило квоту до 700 осіб. Того ж дня велику кількість жінок і дітей зігнали у синагогу, а далі вивезли у Янівський ліс й розстріляли. Разом забрали 40 дітей із притулку, яких, щоб дарма не витрачати набої, живими скидали у ями.
Очевидець подій Юліан Гавлер 12.11.1948 р. надав у Головній комісії ПНР із розслідування злочинів свідчення: «…23 березня 1942 р., перебуваючи на вулиці біля Синагоги, бачив як з вікон першого поверху кидали прямо у вантажівки, які стояли внизу, маленьких дітей. Потім завантажили туди жінок і стариків і виїхали за межі гетто. Від єврейських поліцейських Леона Штайнберга, Гартмана і Геллера я чув, що їх вивезли за місто у напрямку Львова, наказали роздягтися. Там були викопані ями і стали стріляти по дітях, жінках і стариках із кулеметів. Виконавцями були українські поліцейські».
Водночас, попри встановлені квоти, гестапівці Мюллер, Лекс, Пальфінгер й інші організували у місті людоловлю, жорстоко подавляли бодай який опір. Тоді у власному помешканні була вбита Дора Костенблят і двоє її дітей віком півтора і 4 роки [225]. Отриманих таким способом «переселенців» гестапівці залізницею відправили у Белжець. Трупи вбитих при проведенні акції гестапівці, «щоб не псувати статистику», завантажили до живих у «потяг смерті».
Наступну акцію, в результаті якої у Белжець вивезли близько 4000 євреїв, провели 31 серпня 1942 р. О 4-ій ранку гестапівці під керівництвом Мюллера за апробованим сценарієм оточили гетто, а о 6-й годині розпочали сортування на ринковій площі. Жінок, стариків та дітей вивезли на залізничну станцію й заштовхали у вагони по 100-120 осіб у кожний. Трупи вбитих при проведенні акції гестапівці, як це практикувалося при проведенні попередньої акції, завантажили у вагони до живих. Чоловіків відправили до таборів примусової праці.
Поряд із депортацією у Белжець гестапівці далі продовжували знищення порівняно невеликими групами «зайвих їдців» на місцях. У серпні 1942 р. Лекс гнав колону євреїв (здебільшого жінок) у бік села Петриків. Для прискорення руху часто використовував батіг. Одній старшій жінці стало погано і вона впала. Інша молодша стала їй допомагати. Лекс витяг пістолет і застрілив обох на місці. Згодом одну із вбитих встановили. Нею виявилася 25-ти річна Мітзі Бохрер.
3-ю акцію провели у Тернополі 30 вересня 1942 р. за апробованим сценарієм. Юденрат отримав рознарядку зібрати з кожного мешканця гетто податок по 2 грами золота, що принесло гестапівцям прибуток 30 кг золотих виробів та лому. Під час цієї акції гестапівці Мюллер, Райніш, Лекс, Риман забігли у єврейський шпиталь біля Малого ринку і, незважаючи на протести доктора Леона Гавлера, вигнали усіх, хто зміг встати, й погнали їх на збірний пункт на вулицю барона Гірша, інших розстріляли прямо у ліжку. Вулицю від лікарні до пункту збору встелили трапи у лікарняному вбранні. В результаті здійснених заходів з «утилізації» у Белжець вивезли понад 600 осіб, а 200 осіб вбили у гетто.
Остання висилка 1400 євреїв в табір смерті відбулася 8 грудня 1942 р. Після цього Зіпо та СД з грудня 1942 р. до червня 1943 р. влаштували полювання на 8 тис. євреїв міста, які переховувалися. Охоронною поліцією до весни 1943 вже було ліквідовано 17 тис. євреїв Тернополя, здебільшого стариків. Одночасно менш масові розстріли у липні-листопаді 1942 р. проводилися у Заднішівці (25 осіб), Богданівці (45 осіб). У селі Ступки в гетто розстріляли 89 євреїв, у с. Дичків − 13 євреїв”, — кінець цитати.