За «жирне» життя газових посадовців платять зубожілі громадян, – тернопільський депутат Петро Ландяк

Вже відомо, що з 1-го листопада українці будуть платити за газ майже на чверть більше. Таке рішення ухвалив Кабінет Міністрів. Головні аргументи урядовців – вимоги МВФ. Мовляв, не підвищимо ціну – не отримаємо кредитів, і взагалі без цього зростання вартості газу Україну очікує неминучий фінансовий крах.
Чому влада, а відтак і Україна, потрапили в залежність від МВФ, і чи є ця залежність такою критичною, як нас намагаються у цьому переконати – тема для окремої розмови. Але зараз про інше…
Блакитним паливом в Україні, попри усталене розуміння пересічних громадян, опікується не тільки НАК «Нафтогаз», а й численні дочірні підприємства компанії. Серед них одну з «головних скрипок грає» ПАТ «Укргазвидобування». Візьму на себе сміливість ствердити, і спробую довести це, що ці підприємства працюють за принципом вседозволеності, яка призводить до розбазарювання державних коштів. Складається враження, що Уряд робить так, аби високооплачувані керівники газових компаній навіть не задумувались над тим, а чи «потягнуть» прості українці нові ціни на газ. Отже, висловлю власне бачення того, як працюють «Нафтогаз» і «Укргазвидобування», і чи не їх діяльність зокрема призвела до підвищення газової ціни. Зрештою, про все за порядком.

ФІНАНСОВИМИ ПЛАНАМИ «ГРАЮТЬ У ПІДДАВКИ»

Що таке фінансовий план? Це – надзвичайно важливий документ, який є основою у плануванні роботи будь-якого підприємства. Скажімо, важко уявити, щоб, без вчасно затвердженого фінансового плану, працювали сучасні потужні фірми. Так вони точно не працюють. Натомість у газовій сфері України відбувається інакше.
Для НАК «Нафтогаз» та усіх її дочірніх підприємств, які займаються видобутком та транспортуванням газу, фінансовий план покликаний зафіксувати напрям капіталовкладень, лімітувати фонд оплати праці та інші видатки, які забезпечують беззбиткову роботу компаній і лягають в основу формування тарифів на газ. І план такий має бути ухвалений вчасно…А що відбувається насправді?
Фінансовий план для «Нафтогазу» на 2017-ий рік був затверджений Урядом тільки 19-го липня 2017-го. Значить, попередні півроку це дозволяло робити з коштами практично, що завгодно. Дочірньому підприємству ПАТ «Укртрансгаз», яке протягом 2015-2016-го зазнавало збитків більше як на 3 мільярди гривень щороку, у 2017-ому Кабмін взагалі не затвердив фінансового плану! Хоча такий проект урядовцям завчасно представляли двічі… На 2016-ий рік фінансовий план «Нафтогазу» Уряд затвердив аж наприкінці року – 30-го листопада.
Тепер – про ситуацію нинішню. На 2018-ий рік фінансовий план «Нафтогазу» не затверджений. Продовжують хазяйнувати без цього плану і «дочки» – ПАТ» Укргазвидобування», «Укртранснафта» і «Укртрансгаз», діяльність яких серйозно впливає на формування ціни на газ. Рік вже закінчується, а фінансового плану-2018 так і немає… Витрати цих підприємств збільшуються безконтрольно. І зростають не тільки тарифи для населення, а й фантастичні зарплати керівників цих компаній. Нині деякі топ-менеджери отримують щомісяця вже по кілька мільйонів. Їм субсидії, якими вихваляється влада, точно не потрібні…
Очевидно, що в такій ситуації газові монополісти розпоряджаються коштами на свій розсуд, безконтрольно, як їм заманеться. І логічно виникає запитаня: а чому ж Уряд так пізно затверджує їм фінансові плани, або взагалі їх не ухвалює? Тут є два варіанти. Непрофесійність і слабкість влади, або свідома гра можновладців, як то мовиться, «у піддавки» газовикам. Не візьмусь категорично судити про якості професійні, але принаймні другий варіант влада ймовірно може свідомо застосовувати не без користі для себе… Бо такі «піддавки» пахнуть грошима, які не контролюються фінансовими планами…

СКІЛЬКИ ПЛАТИМО МИ ТА ІНШІ

До «чорного дня» – 1-го листопада – ціна на газ для населення становила 6 958 гривень, а з 1-го листопада люди змушені будуть платити вже 8 550 гривень за 1000 кубічних метрів палива. Невесела перспектива. І тут напрошується порівняння з країнами, що входять до категорії держав з так званою перехідною економікою, і які теж мають газ власного видобутку.
Так от, газ для населення в Казахстані коштує 50 доларів за тисячу кубів, в Росії – 85 доларів, а у нас – більше 300 доларів. Дехто вважає, що ми мало видобуваємо. І це є помилкою, коли йдеться про ціну для населення. Адже, в Україні газу видобувається навіть більше, аніж його потрібно для опалення житлового фонду. І тут варто проаналізувати собівартість нашого газу.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ ВИДОБУТОК

ДК «Нафтогаз України» практично 100 відсотків газу закуповує у свого дочірнього підприємства ПАТ «Укргазвидобування». З офіційної фінансової звітності чітко видно, що у 2016-ому році собівартість газу власного видобутку становила для «Укргазвидобування» 2 468,17 гривень за 1 тисячу метрів кубічних. При цьому 1862,29 гривень з цієї собівартості – податки. А без податків витрати з видобутку становили 605,88 гривень за 1 тисячу кубів ( у 2015-ому – 390,09 грн.)
У 2017-ому «Укргазвидобування» витягнуло з надр 15,3 мільярдів кубічних метрів газу. Це – лише на 0,7 мільярдів більше, ніж у 2016-ому. У відсотках це – 4,8 %. Собівартість видобутого газу з рентою становила 2 311 гривень за 1000 кубічних метрів. А реальна, без податків, собівартість «виходила» приблизно на 700 гривень.
І тут, на мій погляд, не можливо уникнути незручного для влади і газовиків запитання: якщо витрати (а це – факт) на утримання персоналу у цьому конкретному видобутку зросли на 50 відсотків, то чи потрібен нам приріст у 0,7 мільярдів кубів за такою ціною? Це вже не економіка. Ситуація швидше нагадує здирництво. Коли за «жирне» життя газових посадовців платять зубожілі громадяни…
А як мало би бути? Вважаю, що до собівартості видобутого в Україні газу доцільно додавати вартість його транспортування, податки, які сплачуються на загальних підставах, розумний розмір плати за надра ( у нас він – від 30 до 70 відсотків) і обмежену рентабельність – 20-30 %. І тоді отримаємо справедливу вартість українського газу для населення, яка, вже з усіма податками, мала б коливатись у межах 3 200 гривень за тисячу кубометрів.
А поки що газовики-монополісти і справді «жирують». У 2017-ому році «Укргазвидобування» отримало 75,1 мільярдів гривень прибутку. Хоча, враховуючи ренту, витратило лише 33 мільярди. Та такою зашкальною рентабельністю найуспішніші світові фірми похвалитись не можуть. А «Укргазвидобування» її має. Аж 227,6 відсотків! От тільки простим українцям такі успіхи приносять лише нові фінансові проблеми….

КУДИ ПІШЛИ НАДПРИБУТКИ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

Почну із запитань і відповідей. Може, надприбутки були раціонально спрямовані на оновлення та модернізацію основних фондів? На жаль, ні…Може, на розвідку і нові геологічні дослідження? Знову ні, бо на це витратили практично копійки – 2,2 мільярди гривень з 33-ох мільярдів прибутку підприємства. А може зверхдоходи забезпечили великий обсяг приросту видобутку газу? Прикро, але також ні…
Куди ж пішли величезні гроші? Головно – на підвищення добробуту газових високопосадовців. Тільки факти у цифрах. У 2017-ому зростання витрат на персонал ПАТ «Укргазвидобування» склало 60%, або 1 мільярд гривень. Зокрема, заробітна плата на підприємстві зросла на 617 мільйонів гривень. Адміністративному апарату з цієї суми перепало 417 мільйонів. А витрати на провідних керівників (директор і чотири заступники) зросли з 31,4 млн. грн. у 2016-ому році – до 64,5 мільйонів. Тобто, ці п”ятеро газових начальників збільшили свою зарплату зі скромних 520 тисяч гривень до 1-1,5 мільйони гривень на місяць кожному.
І це ще не все. Протягом останніх двох років «Нафтогаз» отримав від «Укргазвидобування» і не оплатив газ на суму 33 мільярди гривень. А це свідчить про те, що надвисокою ціною на газ ПАТ»Укргазвидобування» по суті робить дотації для ДК «Нафтогаз України». Виходить, ціну на газ піднімають, щоб «підтримати штани» «Нафтогазу», залатати його старі фінансові дірки та надати мільйонні зарплати керівному складу.
А тепер про головне газове підприємство-НАК «Нафтогаз України». Аналіз фінансової звітності показує, що у 2017-ому році, півроку працюючи без фінансового плану, компанія «Нафтогаз України» спокійно збільшила адміністративні видатки майже удвічі. І почалось це ще у 2016-ому, коли кількість персоналу практично не змінилась, а на його оплату було витрачено 283 мільйони гривень. І далі пішло по наростаючій схемі. У 2017-ому – вже 505 мільйонів, які дали ріст зарплат з 37 до 61 тисячі гривень у місяць одному працівнику. А зарплата голови правління і трьох його заступників зросла в середньому з чотирьох до сорока тисяч доларів кожному. Окрім того, за підсумками 2017-го ці четверо топ-менеджерів отримали разом ще 46,6 мільйонів гривень премії.
Що відбувається з добробутом газових босів у 2018-ому? Те саме, що і раніше. Хоча фінансовий план на цей рік ще так і не затверджено, це не заважає начальникам і далі підвищувати собі зарплатню. Фінансова звітність ПАТ «Укргазвидобування» свідчить, що в першому півріччі 2018-го майже на 20 відсотків зросли видатки на утримання адмінапарату. А різні інші операційні витрати збільшились на 70 відсотків, що становить майже 282 мільйони гривень. Фантастичні цифри, на які, мовчки спостерігаючи за вседозволеністю, абсолютно не реагує керівництво країни…
Натомість не мовчить «Нафтогаз». У нього своя логіка. «Космічні» зарплати керівництва підприємства пояснюються таким чином: мовляв, треба доводити оплату до середнього рівня зарплатні провідних спеціалістів аналогічних компаній в інших країнах. Наприклад, тих, що працюють в Австрії, Польщі, Румунії, Росії, Угорщині. Але принагідно нічого не каже «Нафтогаз» про те, чи можна співставляти рівень життя у цих країнах і власне українців. Судячи з усього, не переймаються у «Нафтогазі» і відповіддю на запитання: чи зможе населення України сплатити ці нові тарифи на газ і опалення? Виходить, що тільки населення це і цікавить…
Що стосується зарплат у газовій сфері України, то вони, без сумніву, мали б адекватно «ув”язуватись» з кінцевим результатом роботи «Нафтогазу». За принципом: як попрацював – так і отримав. Поки що цього не видно… Про це свідчить ще один факт: на утримання п”яти членів Наглядової ради компанії витрачено 16,7 мільйонів гривень. До цієї цифри входить і їх зарплата – 14,4 мільйонів.

І ВСІ ЦІ ЗАТРАТИ – В ТАРИФ!

Вже зрозуміло, що відомим комедійним висловом «щоб ти жив на одну зарплату», керівників-газовиків не налякаєш. Але тільки фантастично-високих зарплат їм мало. У травні цього року Наглядова рада «Нафтогазу» ухвалила рішення про виплату співробітникам компанії премій у зв”язку з перемогою в Стокгольмському арбітражному суді, де російський «Газпром» програв справу транзитного контракту. Виграш – подія, без сумніву, позитивна і потрібна. Але бентежить розмір премій. І тут – все теж традиційно на недосяжній висоті. Загальний обсяг преміальних виплат затверджено у розмірі одного відсотка від суми арбітражного виграшу. А це – 4,6 мільярди доларів. Тобто, на преміювання кращих газовиків піде більше 46-ти мільйонів доларів. Окрім цього, з виграшної суми керівники «Нафтогазу», вже додатково до зарплати, отримають ще по кілька доларових мільйонів.
Зокрема, всі ці преміально-зарплатні гроші отримають і іноземці, які з листопада 2017-го року входять до складу Наглядової ради «Нафтогазу». Це – чотири незалежних директори: Клер Споттісвуд (Велика Британія), Бруно Лескуа (Франція), Амос Хохштайн (США) і Стівен Хейсом (Канада). Головою Наглядової ради з 23-го грудня 2017-го року є Клер Споттісвуд.
З повагою ставлюсь до іноземних фахівців, які зобов”язані захищати права акціонерів і контролювати та регулювати діяльність правління «Нафтогазу». Але, виходячи з фактів і ситуації, що склалась із підвищенням ціни на газ, напрошується думка, що заїжджі спеціалісти поки що «регулюють» на користь газових монополістів…

Що робити зараз? Миттєво і докорінно змінити газовий «розклад» – неможливо. У найближчій перспективі це можуть зробити вибори Президента. Але «виборча перспектива» – тільки весною 2019-го. А поки що людям треба просто не замерзнути і перезимувати з новою «гарячою» ціною на газ. Бо ця ціна – аж ніяк не зігріє. Бо ця ціна – знущання над простими українцями.

Депутат тернопільської міської ради Петро Ландяк