Сам Князь Василько розпочав “Забави у Княжому місті” Теребовля (фоторепортаж)

Першого липня о чотирнадцятій годині учасники IV регіонального фестивалю «Забави у Княжому Місті» зібралися у центрі міста, біля пам’ятника Князя Василька для урочистого відкриття фестивалю і святкової ходи. Чи то через спеку, чи через лінь артистів, колона була набагато меншою ніж минулого року. Після виступів голови міста Сергія Поперечного  та начальника відділу культури теребовлянської райдержадміністрації Михайла Кузіва учасники вирушили до Замкової гори, де власне, традиційно і проходив фестиваль.

На вулиці зі своїх прохолодних схованок виливались міщани, аби подивитись на яскраву шеренгу молодих артистів, бо лише молодь та діти наважились потішити око глядачів своїми чудовими сценічними вбраннями у таку безжальну спеку.

Біля підніжжя Замкової гори учасників дійства та гостей міста зустрів сам Князь Василько зі своєю дружиною. Анатолій Нечай, неперевершений маестро акторської та режисерської справи, як завжди блискуче зіграв роль славетного Князя Теребовлянського.

О третій годині, після виступу організаційного комітету, та святкового салюту з козацьких гармат,  фестиваль офіційно розпочався.

Цього року дійство проходило не з таким розмахом і величчю, як минулого. Річ в тім, що на фестиваль приїхало набагато менше учасників ніж торік.  Може проблема в тому, що влада, як завжди, (за залишковим принципом) економить «на культурі»?

Проте учасники фестивалю забавляли глядачів як могли, і думаю, публіка залишилась задоволеною. Загалом святкове дійство тривало близько шести годин і на сцені виступили артисти та колективи з Львівської, Вінницької та звичайно ж Тернопільської областей, презентувавши 45 художніх номерів.

Після полудня коли сонце сховалося за широке віття, глядачі збадьорені веселою музикою та хмелем почали танцювати, водити хороводи і співати разом з артистами. Під час виступів наймолодших учасників до сцени було неможливо підібратися, адже всі хотіли зловити і запам’ятати кожен рух, кожне слово, кожну нотку маленьких зірочок, і звичайно зазнимкувати їх, чи зняти на відеокамеру.  Та й після виступів колективів, спалахи фотокамер не переставали блимати: глядачі ловили під руки артистів і робили фото на пам’ять.

Подекуди, після диких танців люди присідали на землю аби відпочити, а голодні блукали в пошуках тих польових кухонь, від ароматів яких, лоскотало ніздрі.  На Замковій горі було чимало розваг: виставка-ярмарок предметів народно-ужиткового мистецтва,  атракціони, конкурси і звичайно маленькі кнайпи, які були вщерть заповнені голодними  проте веселими та збудженими теребовлянцями.

Ввечері, коли на землю опустилась прохолода, танці стали ще жвавішими, сп’янілі глядачі не боялися виходити навіть на сцену. Декотрих доводилось вгамовувати нашій доблесній міліції, якої було на святі, хоч греблю гати.

Дійство вдалося на славу і думаю теребовлянці з нетерпінням чекатимуть наступного, ювілейного фестивалю.

P.S.  Я вже згадувала, що минулого року фестиваль був грандіозніший.  Не збагну в чому річ: чи то  в б’юджеті, чи зміні організаторів. Проте я була в координаційному центрі і бачила, як старалися працівники відділу культури, аби все було гладко. Засмучує мене і той факт, що вже вкотре запрошують ведучих з області. І, скажу вам, як на мене,  вони не дуже добре справляються зі своєю роботою. Можна взяти юних талановитих  теребовлянців, яких в нас чимало, і таким чином зменшити витрати, бо сорока на вушко наскрекотала, що гонорар цьогорічних кругленький.  І ще, жаль, що організатори забувають про молодь. Надіюсь наступного року вони запросять кілька молодіжних україномовних  гуртів, які виконують національну фольклорну музику.

  Щоб ви не думали, що я здатна бачити лише темні плями, напишу про позитивні моменти.  Глядачів цьогоріч, було вдвічі більше.  Недалеко від мене на траві розташувалась компанія людей, які говорили англійською мовою. Було дуже приємно, що молодь з-за кордону знайомиться з нашою культурою. Тай загалом люди стали вихованішими: я майже не чула лайки, не було традиційних «побоїщ» . Після фестивалю галявина залишилася чистою, бо все сміття глядачі викидали у смітники.  Особливо тішить те,що нарешті наша національна свідомість прокидається, і стає на ноги. З чого  я це взяла? Багато глядачів, прийшло на фестиваль в національних строях та вишиванках.

Анна-Лілія Кокора, новини з Теребовлі «Погляд»