Переяславська рада радилася у Тернополі?

Хмельниччина. Інший погляд. Тернопіллля під час Хмельниччини

Продовження. Початок ТУТ

Тернопіль в цей період відіграв без применшення просто знакову роль у вирі цієї громадянської війни. Варто ще зауважити що нашому місто відносно пощастило в тому плані, що в період Хмельниччини він уникнув руйнувань, як наприклад кременецький замок чи збаразький. З початком війни приблизно половина міщан ще до підходу козацьких військ на Поділля покинула місто і подалася на Запоріжжя. Інша частина тернополян, налаштована більш консервативно, і здатна тримати в руках зброю приєдналася чи до коронних військ чи поповнювала приватні підрозділи магнатів. Фактично у місті залищалася тільки замкова залога, та й то неповна, міський уряд, жінки та діти.

Про ситуацію, що склалася в Тернополі, свідчить лист холмського  каштеляна, датований 31  липня  1648  р.   “…  вся шляхта панічно тікає, міста їм піддаються і ворота відчиняються. За Тернопіль боюся, бо відданих людей для оборони він не має і, напевно, приклад інших міст наслідуватиме, оскільки в місті зрада виявляється, хоч ворог ще далеко. Що буде, коли близько підійде? І сама міська рада боїться посполитства, послуху вже в половині немає. Уряд весь хоче відходити, коли ворог підійде.”

Отже фактично місто залишалося без оборони. Війська Хмельницького не мали потреби здобувати його штурмом, використовуючи його як перевалочний пункт по дорозі на Львів, а при відступі козацьких військ, в місто поверталися ненадовго шляхетські, як місце тимчасової дислокації. На щастя місто особливо сильно не руйнувалося.

В цей період в місті сталася подія яка визначила долю України на 300 років уперед. Це не достовірний факт, але такий що міг мати місце). Здогадуєтесь про що йде мова? Так про сумнозвісну Переяславську раду. Та тільки вона радилася не в Переяславі а у Тернополі. Все відбувалося таким чином. Йшов 1653 рік, війна продовжувалася виснажуючи дві сторони, які ніяк не хотіли примиритися.

Табір Хмельницького став у Тернополі, туди ж прибуло посольство від султана, яке запропонувало Б. Хмельницькому просити у нього підданства, як це практикувалося у деяких християнських країн, переважно балканських.

Далі можемо процитувати Проспера Меріме: «.. Аби взнати думку народу, скликав у Тернополі велику раду, на яку разом з козаками прибуло багато селян руських провінцій. Більшість з них була погано настроєна проти гетьмана й, обізнана з тим, що він відправив послів до Константинополя, звинувачувала його в тому, що він хоче зробити їх залежними від Порти. Рада розпочалася запальним словом Хмельницького, в якому він, окресливши похмуру картину становища країни, хотів показати, що порятунок існує лише в захисті з боку могутньої держави. Хто має бути цією державою – Московія, Туреччина, Польща?

Більшість селян-русинів і навіть козаків віддала перевагу цареві, усі з огидою висловлювалися про те, щоб стати підданими султана. Лише один полковник Богун подав голос за угоду з Польщею за умови, що вона гарантуватиме шанобливе ставлення до віри та привілеїв Запорізького війська….» От такий неймовірний факт.

Цілком імовірно, що так звана Переяславська рада була фактично вирішена не в Переяславі, а у Тернополі, а в Переяславі тільки остаточно стверджена і оформлена документально.

Ярема Вишневецький обороняв від козаків Почаїв

Цікаво що, зібрані по архівах згадки і уривки, можна з одного боку охарактеризувати як свідоцтво про свавілля магнатів, а з другої сторони як не менше свавілля і варварство повсталих. Чому ми називаємо Хмельниччину війною за православну віру, якщо козацькі війська штурмували православний Почаївський монастир, а «лютий кат і затятий католик Ярема Вишневецький» його обороняв від повсталих? Чи це гідно, взявши місто штурмом, руйнувати цвинтарі і викидати кості померлих на вулицю щоб їх гризли собаки, як це зробили козаки у Збаражі? Шляхетські війська не церемонилися з повстанцями, але перетворювати храми, чи католицькі, чи православні на стайні та вбиральні – це робили тільки турки і татари. Козаки ж вважали це цілком нормальним пертворюючи католицькі храми на корчми, тіж стайні чи вбиральні, як це сталося у Вишневці з Кармелітським костелом. Можна було знищувати документи на право власності, свідчення про повинності та привілеї, які обмежували не шляхетський стан. Але руйнувати храми це вже занадто. Таких свідчень є безліч…

От одне з багатьох: у Зборові 20 бідних міщан об’єдналися в загін для боротьби зі шляхтою. Керував ними Грицько Турчиняк. Повстанці напали на місцевий костел, пограбували добро шляхти, яка в ньому переховувалася. Вони розправилися з деякими панами, стратил двірського писаря. З костельної хоругви зробили собі прапор проводили рейди по навколишніх околицях. Під селом Плавучок в гаю, зборівчани захопили вози з сіллю, які залишили чумаки. Ту же вони затримали шляхтича Людзінського, який тікав на захід від козаків, забрали в нього срібло та 20 коней. Біля с. Унев повстанці захопили табун панських коней, а в селах Дунаєві т Поморянах разом з озернянськими міщанами пограбувал костели. Тут це не війна, а справжнісіньке розбишацтво.

Для Тернополя після воєнної завірюхи почалися важкі часи. В той час місту чи містечку перебувати без власника було важким випробуванням. Чиленні переходи як не коронних військ, що вимагало значних коштів на утримання, то розбишацьких ватаг, які безкарно грабували все що залишалося цінного, а якщо ще й врахувати беззупинні наскоки татар і турків, то можна тільки уявити в якому стані знаходилося господарство та фортифікації.

Після серті Томаша Замойського у 1638 році, місто перейшло до його єдиного сина Яна Замойського. Та цей дідич на відміну від батька більше перебував у рідному Замості, та й Хмельниччина не дозволяла йому зайнятися впорядкуванням своїх віддалених маєтків.

Анатолій Лещишин