10 найуспішніших книжок: Шантарам VS Самашедший

У вересні 2010 року лідерами продажів книгарні назвали тексти Януша Леона Вишневського, Євгена Грішковца, Оксани Забужко, Стіга Ларссона, Василя Шкляра та ін.

Минув рік, і знову настав час проаналізувати рейтинги найкращих продажів. Цього разу свої рейтинги погодилися надати книгарні “Є”, “Смолоскип” і “Читайка”. Позиції в наданих “десятках” майже не збігаються. Не дивно, адже різниться асортимент кожної з книгарень.

Тим краще – є можливість відстежити ще більше популярних назв і персоналій.

10 найуспішніших книжок за версією книгарні “Є”

10 найуспішніших книжок за версією книгарні “Смолоскип”

Примітка: книгарня “Смолоскип” надала 2 варіанти рейтингу – з книжками видавництва “Смолоскип” і без.

У першому рейтингу 100% лідерів продажу складають саме книжки видавництва “Смолоскип”.

А саме: “Українське дошкілля”, “Вибрані твори” Василя Симоненка, “Вступ до теорії” Пітера Баррі, “Рух опору в Україні 1960-1990”, “Степан Бандера” Володимира Ковальчука, “Український самвидав” Олеся Обертаса, “Розстріляне відродження” Юрія Лавріненка, “Вибрані твори” Михайля Семенка, третій том “Щоденників” Володимира Винниченка, “Українське шістдесятництво” Людмили Тарнашинської.

Натомість другий список дозволяє побачити більш різноманітну картину. Відтак “Українська правда. Життя” публікує саме другий список.

10 найуспішніших книжок за версією книгарні “Читайка”

Висновки:

Певну схожість можна зауважити в списках книгарень “Є” та “Смолоскиип”.

В обох у “десятку” потрапили “Записки українського самашедшего” Ліни Костенко, “Ворошиловград” Сергія Жадана та “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського.

Цей збіг зовсім не випадковий.

2010 року Сергій Жадан отримав премію “Книга року Бі-Бі-Сі” за роман “Ворошиловград”.

Напередодні нового 2011 року “Записки українського самашедшего” Ліни Костенко стали справжнім бумом на ринку. Особливо після всеукраїнського туру письменниці та її конфлікту з львівськими критиками.

“Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського очевидно потрапив у “десятки” на хвилі популярності “Залишенця” Василя Шкляра.

Лідери продажів “Смолоскипа” та “Читайки” свідчать про іншу тенденцію. Маю на увазі популярність нехудожньої літератури.

В “Смолоскипі” популярність здобули насамперед книжки історичного спрямування. Зокрема біографічні та “науково-популярні”.

До “десятки” книгарні потрапили не лише високочолі книжки про Олену Телігу, Степана Бандеру, але більш “народні” про радянських письменників-мешканців “Роліту” чи про сало.

В “Читайці” натомість лідерами стали книжки “за жизнь”. Це насамперед книжки з догляду за дитиною від медіатизованого педіатра Євгена Комаровського. Дуже своєрідно з ними римується успіх порад для здоров’я та довголіття “Многії літа. Благії літа” Мирослава Дочинця в книгарні “Є”.

На верхніх сходинках “Читайки” – романи “Шантарам” та “Есть, молиться, любить”. Книжка Гілберт стала популярною після екранізації з Джулією Робертс у головній ролі. Тобто успіх роману “Шантарам” також може набрати обертів після екранізації з Джонні Деппом у головній ролі.

Якщо говорити про загальні тенденції, то в трьох наявних рейтингах в око впадає своєрідний контраст.

Рейтинг “Читайки” наповнений художньою перекладною літературою. Її видано та перекладено в Росії російською мовою. Чому такі популярні книжки не перекладено українською?

Думаю, про це варто запитати українських видавців. Бажано у відповідь на скарги на засилля російської книги на українському ринку.

Натомість рейтинги “Є” та “Смолоскипа” складаються з україномовних книжок. Більшість із них – неперекладні.

В рейтингу “Є” лише одна перекладна позиція – “Самотність в мережі” Януша Вишневського. Популярність цієї книжки можна не пояснювати – вже чимало років знаходяться охочі почитати історію інтернет-знайомства.

Найзагальніший висновок рейтингу – невтішний.

Україномовна книжка – перекладна чи ні – знаходиться в своєрідному гетто. Тобто в книгарнях, що наповнені насамперед українською продукцією, на кшталт “Є” чи “Смолоскипа”.

Натомість у крамницях із більш строкатим асортиментом українська книжка має менше шансів. Часто в таких крамницях україномовна продукція представлена в менш престижних і “гарячих” зонах. Тобто привертає менше уваги читачів. Хоча причина такої “поразки” частково криється і в якості української україномовної книжки.

Очевидно, що варто говорити про озвучену ще минулого року проблему. Тобто про незаповненість популярних ніш літератури україномовними текстами. Адже українською мовою не існує навіть тих-таки порад лікаря Комаровського.

Попри все сказане вище, варто зауважити, що надані рейтинги не є показовими.

Адже тут бракує найсуттєвішої складової – цифр. Наскільки об’єктивно успішною може бути українська книжка? Яка різниця продажів лідера-Шантарам і лідера-Самашедшего?

Ці запитання поки що риторичні.

Український книжковий ринок традиційно непрозорий. Видавці традиційно вимагають особливого ставлення до книжки. Їх обурює прагматичне сприйняття книжки як звичайного товару.

Можливо, так. Недаремно Олександр Гаврілов у нещодавньому інтерв’ю назвав книжку “найдоступнішим предметом розкоші”

УП