Блоги

Теперішня Паркова – колишня Володимира Мандля, бурмістра, котрий в 1861 ініціював закладення парку на місці семигектарного пустиря. Цікаво, що нинішній

Кожні двері гармоніюють із рештою архітектурних елементів будинку та є індивідуальним, не рідко неповторним витвором. Вони – візуальний центр фасаду

Фотографувати взимку, а ще з невеликим, але все ж мінусом, проблемно – в якийсь момент чуєш, що пальці геть тебе

Це — одні з найкрасивіших балясин, які я бачила. Тут цікава композиція, складний візерунок, тонко виконані деталі. Йдеш, і розглядаєш

Якось так стається, що найчастіше в моє поле зору, коли пишу про простір під’їзду, потрапляють класичні об’єкти – кахлі, балясини.

А заразом пригадалися слова тинктура і (зовсім не зрозуміло чого) лігатура. Хоча останнє, либонь, навіть природніше продовження текстури, як перше.

До речі, про першу якось частіше пишеться – всі ці листки й квіти балясин, ліпнини, кахлі, зрештою, огорож теж. А

Так, я знову про модернізм. Але тепер про локалізований. Конкретніше — про той, котрий подибуємо, спацеруючи давньою вулицею Острозького. Тут

Локальні простори змінні. Їх не позначають на мапах, вони живуть десь між сакральним і профанним, зрештою, набирають рис одного й

Море, що колись вкривало добру частину материка, відійшло, лишивши по собі багато згадок. У тому числі мушлі. Не тільки ті,