Кріпацтво в законі. Або в чому різниця між Надалом і Заставним?

Буквально на днях, до мене звернулись представники одного поважного інтернет-видання з пропозицією подати своє бачення 100 днів без Заставного. Чи то настрій у мене був поганий, чи ще з якогось дива, я випалив, – Та яка між ними різниця? Яке їхало – таке здибало! Не знаю, можливо погарячкував. А може, заздрість в мені зіграла, що не мене обрали. То я так жартую.

Йдеться про інше. В Громадську приймальню правозахисту звернулись працівники колишнього Комунального підприємства «Червона рута», а нині Комунального підприємства «Тернопільський Палац Спорту» зі скаргою на невиплату заробітної плати. Здавалося б ситуація, на жаль, відома і непоодинока на просторах неньки України. При більш детальному ознайомлені з наданими матеріалами, не було меж моєму здивуванню. Хоч і відзначили наші сусіди досить помпезно і величаво, як вони вміють, 150-ти річчя скасування кріпацтва в імперії, а ми похвалились, що у нас воно було скасоване на 13 років раніше, виявляється, не так все просто. Існують ще острівки цього ганебного явища, існують.

А як інакше можна розцінити перипетії з працівниками вищеозначеного славного культурно-спортивного закладу? Почнемо, як заведено, з початку. Метаморфози, колись популярного останнього кінотеатру, куди ступала моя нога, «Комсомолець» почалися не сьогодні, ба, навіть не вчора. За час свого існування, а до речі, чи не круглу дату у 30 років мали б відзначати, було там всього, і танцювали, і співали, і торгували. Нарешті все якось «вкилішкувалося» і постало на його місці КП «Червона рута». Худо-бідно проіснувало воно до серпня 2009 року. Саме 21 серпня 2009 року рішенням Тернопільської міської ради № 5/28/12 були внесені зміни до Статуту цього підприємства. Як виявилося – доленосні. Порішили, що з цього часу іменувати це культурно-мистецьке вогнище  «Тернопільським Палацом Спорту». І ні слова про працівників закладу. Ну, Бог з ним. Та й працівникам, як видавалось, такі зміни не віщували біди. Палац спорту, то й палац спорту. Як не фінансувалась до того «Червона рута» з міського бюджету, так і палац спорту – не фінансується. Як отримувало підприємство дохід від своєї господарської діяльності, так і далі отримує.  Не врахували, недалекоглядні, що місцеві вибори на носі. А може, подумали, наївні, – Де вибори, а де палац спорту? А поряд вони, майже як сіамські близнюки.

Заробити бали на збідованому Палаці спорту захотіли всі. За належністю, міська влада. За назвою, «Удар» Кличка». Останні навіть ринг «притаранили». Щоправда, там з тим рингом неув’язочка вийшла. Але я забігаю наперед, та й – не по темі.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №929 від 7 червня 2010 року зобов’язано управління сім’ї, молоді та спорту міської ради, у чиєму підпорядкуванні знаходиться комунальне підприємство «Тернопільський Палац Спорту»,  виготовити й узгодити документацію та приступити до будівельних робіт на ввіреній території. На виконання вищевказаного рішення, рішенням виконавчого комітету від 25 серпня 2010 року №1398 визнано замовника та визначена сума у 283 тис. грн. на проведення капітального ремонту і встановлені відповідальні особи з забезпечення виконання робіт до 01.10.2010 року. Це щоб ще мати місяць на піар компанію, я так думаю. Не все так вийшло, але це не тема нашої розмови. Що у першому, що у другому рішеннях знову ні слова про працівників закладу.

Самі розумієте, що проводити капітальний ремонт з перебудовою такої «махіни», не те саме, що косметичний ремонт у кімнаті гуртожитку чи «малосімейці». А як ми пам’ятаємо, комунальне підприємство жило виключно зі своєї господарської діяльності. Про яку реальну прибуткову господарську діяльність може іти мова за цих обставин? Майже – жодної. Перебивались, як то кажуть, з хліба – на воду. А тим часом, непомітно, почалися проблеми із заробітною платою. Ні з чого було її виплачувати. Керівництво, безпосередньо працівники підприємства, неодноразово звертались до міської влади за роз’ясненнями, як їм бути. Та не до них було керманичам, глобальніші проблеми вимагали вирішення. ВИБОРИ.

Не будемо зупинятись на тих жалюгідних потугах «постояти поряд» Палацу спорту всіх кому не лінь. Не варто воно нашої уваги. Відшуміло – відгуділо. І слава Богу.

Повернемось  до новітніх кріпаків. А як ще назвати цих людей? Заборгованість має властивість наростати зі швидкістю снігової лавини. Вже за нового керівництва, люди, в чергове, звернулись за роз’ясненням. Як бути? І що робити?  Відповідь, вже від нової влади, надійшла, як на мене, надзвичайно оригінальна. У вигляді чергового рішення міської ради №162 від 16 лютого 2011 року, де чорним по білому було зобов’язано КП «Тернопільський Палац Спорту» передати зі свого балансу на баланс Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа з греко-римської боротьби» всі основні засоби. І знову НІ СЛОВА про працівників. Тобто, за логікою «барина» душі автоматично передаються новому поміщику, чи як?  А КП «Тернопільський Палац Спорту» переходить на новий рівень існування. У віртуалі. Можна і далі вправлятись у дотепах і невесело жартувати на цю тему.

Але… На сьогодні без заробітної плати перебувають люди, що працювали (чи надалі працюють?) у КП «Тернопільський Палац Спорту». Заборгованість із заробітної плати становить майже 43 тис. грн., за податковими зобов’язаннями – 27,5 тис. грн. На керівника підприємства накладаються адміністративні стягнення у вигляді штрафів за несплату страхових внесків до пенсійного фонду.

А міська влада – цинічно мовчить.

Так що не варто пропонувати мені поділитися думкою про 100 днів без Заставного, або про 100 днів з Надалом. Не провокуйте.

Олег Мартинюк

Заступник голови Громадської ради  з питань

протидії корупції, дотримання законності та національної безпеки

Голова ТОМО ВГО «Фундація правових ініціатив»