Ніхто з нас не став на шлях зради — Борейко Федір з села Мухавець, що на Тернопільщині

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ обвинуваченого Борейка Федора Федоровича від 4 грудня 1944 року. Допит розпочато 17 годин.

“Я, Борейко Федір Федорович, прибувши на квартиру до Волинського Миколи Володимировича – “Гриб” , і з ним провів розпову про те, щоб він став моїм заступником в нашій Мухавецькій організації ОУН та призначив його комендантом СБУ ОУН в селі Мухавець. Ми також обговорили про його помічнтка і вирішили що ним буде Кошак Борис Констянтинович “Темний”, заступник коменданта СБ ОУН. На другий день я доповів у Вишнівецький районний провід про призначення і вже “Гриб” отримував всі вказівки безпосередньо від районного керівництва і був підзвітний тільки їм. Про його роботу я майже нічого не знав. Так, він відвідував наші наради, але нам не звітував про виконану роботу. У травні я переговорив з Чорним Василем Івановичем, я його добре знав ще із дитинства. Народився він у 1922 році. Його старший брат Петро з 1916 року, ще за Польщі вступив в ОУН і активно виступав на різних мітингах. З приходом радянської влади його заарештували за антирадянські виступи у грудні місяці в місті Збаражі. Помер у тюрмі в 1942 року. А Василь з приходом німецької влади став ініціатором збору коштів на пам’ятник закатованим енкаведистами Вишнівчан. Цей пам’ятник був відкритий у вересні 1941 року. Мені дуже запам’ятався його палкий виступ на цьому мітингу. Він завжди коло себе носив жовто-блакитну стрічку. Коли я йому розказав про створення нової організації ОУН на Мухавці, він з радістю сприйняв новину і дав згоду. Він сам обрав собі кличку “Пишний”. Його брат, Віктор 1920 року, у літку 1942 року поступив на курси у Почаївську Лавру і вже осінню 1942 року став священником у селі Бодаки. Коли я в травні 1943 року прийшов до нього і запропонував йому також поступити в ОУН, то він подякував за довіру і сказав що він вибрав другий шлях своєї діяльності, але помагати буде, бо пам’ятає добре за що боровся його старший брат Петро.

В липні 1943 року до мене прийшов “Гриб” і сказав що треба зібрати 500 марок і збати в районну організацію ОУН. Ми членських грошей не збирали і тому я пішов до нашого церковного старости Лукащука Тимофія. Він взяв ці гроші з церковної касі і передав мені.”

11.Філик Андрій 1923 року народження, в ОУН з червня 1943 року. Кличку “Хмара” сам обрав. Він з самого дитинсва любив гуляти в лісі. Займався в нашій організації збором продуктів для повстанців. Разом з місцевими дівчатами збирав лісові лікувальні трави та зілля. Багато зібрав сухофруктів, Був дуже дисциплінований і постійно хотів щось робити. Любить читати книги. Згадував що за Польщі в селах дозволяли тримати бібліотеки, з приходом радянської влади ці бібліотеки позакривали, а книжки забрали та попалили. Потім відкрили свої, де були тільки книжки про Леніна та Сталіна і про комуністичну партію.

12 Кошак Василь Степанович в ОУН з травня 1943 року. Кличка “Грім” Приймав активну участь в розповсюджені націоналістичної літератури. Завжди я направляв його туди, де треба було когось підмінити, часто посилав його з грипсами в сусідні села, чи покликати когось з наших хлопців на зустріч. Коли у нас були останні збори в березні 1943 року, я сам особисто наказав “Грому” щоб він пішов у воєнкомат. Він був мобілізований у березні. Він постійо конфліктував з місцевими мухавецькими поліцейськими, які служили німцям. Казав що це зрадники українського народу, а коли тут були б совіти чи поляки то і вони не тільки на німців працювали, а на всіх загарбників. Він рахувався в агітаційній групі. Багато спілкувався з місцевими людьми. Роз’яснював мухавчанам політику совітів, німців, поляків. Як приклад, він наводив скільки людей було заарештовано за радянської влади у 1939-1941 роках в нашому селі, скільки вивезли в Сибір.

13. Чорний Василь Іванович 1922 року народження, кличка “Пишний”. Активно проводив різні збори жителів села. Часто навколо нього збиралися люди , де він розказував політичну ситуацію на нашій землі. Батько його Чорний Іван Іванови з 1891 року народження, муляр, а мама Агрипина Михайлівна з 1893 року народження. Василь мав три брати і сестру Галину. Він активно брав участь у зборі коштів на пам’янкик закатованих у Вишнівецькій тюрмі. Адже тоді, коли прийшли німці. Він прибіг, де вишнівецькі люди розбивали замки і виносили вже мертвих заарештованих, покалічених людей. Там перебував його друг, поляк, Радковський Ясь. Його енкаведисти на допитах закатували. Василь з сльозами прощався з ним. І там, між людьми згадував свого брата Петра, якого заарештували 19 серпня 1940 році Вишнівецьким РВ НКВС і також тиждень утримували у Вишнівецькій катівні. Потім відправили у Кременецьку тюрму. Він дуже засуджував утворення у Вишнівці “ГЕТТО”. А ще більше тих, що пішли служити німцям в поліцію і стали охоронцями “ГЕТТО” З 16 березня аж листопад 1942 року у Вишнівці було єврейське «Гетто». Тут перебувало понад 4 тис. євреїв з Вишнівецького району, а також біженці з Польщі та Львівщини (загалом близько 5 тис. осіб). Ґетто було утворене протягом десяти днів. Воно було обгороджене дерев’яним парканом та колючим дротом. Першими в’язнями стали кілька сотень євреїв з навколишніх сіл (Лановеччини, Вишгородок та Олескінця). Євреї перебували в жахливих антисанітарних умовах, приміщення не опалювались, не освітлювались і було переповне. Людям не дозволяли виходити за територію «ґетто» і ходити міськими вулицями. Окупанти систематично знущались над в’язнями, створювали штучний голод ( перший місяць для харчування видавали лише 50-70 гр. хліба на людину, а потім і це перестали робити.). Охорона, користуючись цим, спекулювала продуктами продовольства, беручи великі гроші за крихти, які передавали через дріт. Великі торги за єврейське золото відбувалися у ночі. У ґетто поширилися воші та різні захворювання. Кожен день «Юденрат» був зобов’язаний відправляти під конвоєм на примусові роботи від 50 до 70 осіб. Щоденно від голоду та хвороб помирало 30-50 осіб. 11 серпня 1942 року, десятеро есесівців та кілька десятків членів української поліції, що приїхали з Кременця, провели облаву в ґетто. Всіх зібраних євреїв вивозили на вантажівках окремими партіями по 250-300 осіб. за село Старий Вишнівець, де їх розстрілювали в ярах (знищено близько 2 тис. 600 осіб, з яких 600 чоловіків, 1 тис. 160 жінок та 909 дітей). Жертви роздягались до гола і лягали один біля одного. Так розстрілювали через декілька днів знову. Загалом тут загинуло близько 5 тис. євреїв. Після знищення всіх в’язнів ґетто перестало існувати. А після ліквідації євреїв, всі їхні будівлі були ограблені. Ночами місцеві жителі проникали туди і виносили речі, але більшість намагалися знайти коштовності. Несли подушки, одіяла, одяг, ряднами на плечах тягнули все, що попадало на руки. А німці сміялися, поліцейські били своїх земляків палками. 14. Мороз Арсеній Савович з 1924 року народження, кличка “Грім”. Він допомагав заготовляти Мухавецьким оунівцям продукти та одяг. Був відповідальним і дисциплінованим. З приходом радянської армії в 1944 році пішов на фронт. Радянська влада отримавши від своїх агентів інформацію про діяльність в селі Мухавець Вишнівецького району Тернопільської області оунівської організації, що допомагала УПА, провела арешти деяких членів та засудила, а інших відправила на фронт: Борейко Федір Федорович, у квітні 1944 року мобілізований до РА. Заарештований 07 жовтня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зсб під час служби в РА у місті Борисоглебськ Воронежської області (Росія). Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВСЧ СРСР на 10 років ВТГ. Покарання відбував у місті Інта (Республіка Комі, Росія) Звільнений 23 квітня 1956 року. Повернувая на Україну. Борейко Ананій Романович у квітні мобілізований до РА. Заарештований 14 жовтня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зсб під час служби в РА у місті Борисоглебськ Воронежської області (Росія). Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВСЧ СРСР на 5 років ВТГ. Покарання відбував у місті Інта (Республіка Комі, Росія) Звільнений у 1953 році. Проживав у Красноярському Краї, Росія. Слюсарчук Олександр Петрович, у квітні мобілізований до РА. Заарештований 14 жовтня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зсб під час служби в РА у місті Борисоглебськ Воронежської області (Росія). Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВСЧ СРСР на 10 років ВТГ. Покарання відбував у місті Інта (Республіка Комі, Росія) . Звільнений 20 квітня 1956 року. Проживав у Росії. Волинський Микола Володимирович, у квітні мобілізований до РА. Заарештований 29 вересня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зсб під час служби в РА у місті Борисоглебськ Воронежської області (Росія). Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВСЧ СРСР на 5 років ВТГ. Покарання відбував у місті Інта (Республіка Комі, Росія) Звільнений 11 травня 1956 року. Повернувся у своє рідне село Мухавець тернопільської області, Україна. Філик Степан Григорович у квітні 1944 року призваний у радянську армію. Заарештований 29 жовтня 1949 року. Засуджений 14.02 1950 року ВТ військ МВС у Тернопільській області на 25 років ВТТ із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у Республіці Комі. Звільнений 18 липня 1956 року. Повернувся в село Мухавець. Островський аркадій Юрійович заарештований 29 вересня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зед під час служби в РА в місті Борисоглебськ Росія. Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Звільнений 25 квітня 1956 року . Повернувся проживати в село Мухавець. Козубський Василь Григорович заарештований 14 жовтня 1944 року ВКР “Смерш” 16 зед під час служби в РА в місті Борисоглебськ Росія. Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Покарання відбував у місті Ярославль, Росія. Звільнений 02 грудня 1955 року. Трагічно загинув після звільнення в місті Ярославлі. Слюсарчук Андрій Петрович у квітні пішов в УПА . Воював на теренах Лановеччини, Вишнівеччини та Кременнечини. Загинув підчас сутички з енкаведистами у липні 1950 року коло міста Почаєв.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ