Сапер Андрій Вівчар: героїчна відвага і біль втрати — історія нашого земляка
У червні цього року Україна повернула додому тіла 6 000 загиблих захисників, серед яких був і наш земляк, сапер Андрій Вівчар. Його родина цілий рік жила в очікуванні новин, сподіваючись, що він ще живий і знаходиться в полоні. Та, на жаль, Андрій не повернувся живим — він прийшов додому «на щиті», ставши героєм і символом відваги для своєї родини, села та всієї країни.
Андрій Вівчар народився в селі Глещава Тернопільського району, де разом із мамою Марією та молодшою сестрою Галиною виріс. Батько Андрія загинув, коли хлопцю було лише 8 років, тому вся чоловіча робота в родині лягла на плечі старшого сина. Вже змалку він брав на себе важкі обов’язки — рубав дрова, підгортав картоплю, допомагав мамі по господарству. Незважаючи на важкі обставини, Андрій завжди був добрим і турботливим, готовим прийти на допомогу кожному.
Після закінчення школи Андрій навчався на електрозварювальника, працюючи на місцевому підприємстві. Однак, у квітні 2022 року, коли почалася війна, Андрій мобілізувався, не маючи попередньої військової підготовки. Він пройшов навчання в Кам’янці-Подільському і потрапив до військ протиповітряної оборони. Від того часу, незважаючи на ризики і небезпеки, Андрій завжди залишався на зв’язку з мамою та сестрою, намагаючись заспокоїти їх і обіцяючи, що все буде добре.
Загибель Андрія стала шоком для його родини. У жовтні 2024 року він зник безвісти під час виконання завдання на позиціях на Курщині. Тіло не було знайдено, і родина, не маючи нових звісток, зберігала надію, що він у полоні. Після багатьох місяців пошуків і безрезультатних спроб знайти бодай якісь докази, родина здала ДНК, сподіваючись на виявлення його тіла серед полонених.
Відповідно до репараційних заходів, у червні цього року Україна повернула тіла загиблих захисників. Андрія Вівчара впізнали за ДНК та особистими речами, зокрема лікувальним поясом, банківською карткою та військовим квитком. Його тіло було передано родині для впізнання 17 вересня, а 20 вересня він повернувся додому.
На похорон Андрія зібралося чимало людей — однокласники, побратими, односельці. Всі вони дякували йому за відвагу та жертовність. Родина Андрія вшановує його пам’ять, і навіть планує подати петицію про присвоєння йому звання Герой України.
«Мама дуже тяжко це переживає, але ми всі знаємо, що він завжди буде з нами — у наших розмовах, у пам’яті, у серці», — каже його сестра Галина. Родина Вівчар вчиться жити в новій реальності, адже вони втратили не тільки сина, брата і дядька, а й справжнього героя, який віддав своє життя за Україну.
За інф. 20 хвилин
