Історія успіху: бізнес у 13 років, де батько твій найманий працівник

Терен поспілкувався із дівчиною, що кілька років тому, всього лише у свої 13  заробляла 4-5 тисяч у місяць. Як їй це вдалось, хто допомагав, та чому замість прогулянок вона вела бізнес? Про це у інтерв’ю із Олександрою Нетребою.

– Що взагалі може підштовхнути дитину, бо у 13 років дівчатка ще ляльками граються, до того, щоб почати власну справу?
– Любов до грошей, взагалі, у мене ще із дитинства є– з усмішкою розповідає Саша.– Почала я якимось чином заробляти ще у 6 років. Дуже любила і люблю творчість, все почалось із дитячих і примітивних картин, аплікацій. Робила їх і продавала сусідам. На той час, років 6-7 тому — це було 5, 10 гривень. Ціну я завжди встановлювала одразу. Але ця “бізнес жилка” на цьому не завершилась. З часом тато у нашому саду для мене з братом посадив багато малини, і ми продавали її у ящичках ( на той час так ще не робили) біля нього на ринку, зазвичай у нас це купували працівники цього ж ринку.
Потім ж у 13 якось неочікувано почалась моя основна справа. Мені із сестрою подарували композицію із кульок, мене зацікавило спробувати також повторити таку ж. З цього все і розпочалось.
Це мені сподобалось, попросила тата купити мені ручний насос для надування, почала дивитись майстер-класи у інтернеті, так і навчилась. Ідея ця мені прийшла швидко, нероздумуючи створила рекламну сторінку, на той час ще у мережі VK, завантажувала туди фото композицій, які я могла повторити і була готова приймати замовлення. До слова, ще у той час кульками і подібним декором займався мало хто, для порівняння на той час конкурентів у мене було 3-4, а зараз 40 і далі — різниця колосально велика. Перше найбільше замовлення було на 600 гривень, тоді вже почала працювати із гелієм, так і розпочались більші продажі і більші замовлення.
В момент закриття мережі VK бізнес мій тимчасово теж закрився, але я не довго думаючи перенесла свою справу у Instagram. Без проблем все відновилось і працювало знову.

– Будь-хто починаючи якусь справу зіштовхується із критикою. А у такому віці, мабуть, ще й якою великою. Як ти це долала, хто був твоєю підтримкою?
– Так у більшості випадків і було, та й зараз теж. Кожна справа, яку я починаю, викликає критику. Крім моїх батьків та брата ніхто більше моїх ініціатив не підтримує. Всі наводять єдиний і незрозумілий мені аргумент:  “Ну як, в 16 років щось робити, працювати !?”. Зараз, до слова, я працюю флористом, також схожа сфера, нещодавно декорувала весілля, вже не кульками, а квітами, не менш цікаво скажу я вам.
Від родини була критика лише одна, та й те вона стосувалась мого графіку. Бо я приходила із навчання і робила замовлення, багато чого не встигала. Могла засинати 1-2 ночі, а уроки інколи доводилось вчити в школі, на перерві. Мама дуже через це непокоїлась, а от тато старався і у цьому підтримати, допомагав мені із доставкою, наприклад. Мама виступала моральною підтримкою, бо бували ситуації виснаження, коли щось не виходило, тоді вона мене вміло по-материнськи заспокоювала.
– Твої клієнти точно дивувались, що з ними спілкується дитина, чи ти навчилась підходити до дорослого замовника по-дорослому?
– Зі спілкування не було помітно, що це дитина, я думаю. Тому що я знала: якщо ти надаєш послуги клієнтам, то потрібно вміти дуже добре спілкуватись із ними — це, власне, я й робила.
Першими моїми клієнтами були місцеві бізнесмени, із моєї рідної Озерної, для мене це був великий показник. По факту я була лиш на рік старшою від дівчинки батько якої приїхав по замовлення. Тож розуміння, звісно, що їх прохання робить дитина у них було.

– Все ж справа ця творча. А де творчість — там натхнення. Що було твоїм натхненням, у кого чи де ти вчилась?
 Якщо чесно, то мене шалено надихали…конкуренти! Ті люди, які вже мали більше замовлень, та більш розкручений бізнес. Якби не конкуренція, думаю, я б навіть так не старалась. Побачу, наприклад, що у них більше фото на сторінці і замовлень і все – загораюсь працювати більше.
А взагалі, користувалась від самого початку майстер-класами, а в додачу обожнюю красиві фото із кульками, дуже надихалась саме такими.
– Де бізнес — там гроші, де гроші — там ведення бухгалтерії. Ти робила це сама чи хтось це робив за тебе?
– Ні, ніхто за мене цього не робив, та й власне я ще цим і не переймалась. Моя бухгалтерія — це була коробка поділена на три сектори : гроші на товар, гроші на розвиток бізнесу, гроші, які залишались для себе.

Я чітко цього дотримувалась і у всіх цих секторах було порівну грошей.
На початку були проблеми із закупкою товару, звісно, допомагав тато, але у нас була інша система — він мені давав гроші у позику, після замовлень я йому гроші повертала. Я навіть платила татові за доставку, так що він, фактично, був моїм найманим працівником.
– У будь-якій роботі є взлети і падіння. Є те, що робить щасливою, а є й те, що засмучує, що такими речама було у тебе?
– Найбільше мені подобалось те, що клієнти залишали про мене гарні відгуки. Не дивлячись на те, що їх обслуговувала дівчинка, якій 13, вони були задоволенні своїми замовленнями. Саме це було моєю найбільшою нагородою. Думаю, що багато на це вплинуло спілкування, я завжди робила це в хорошому настрої та із усмішкою.
Засмучувало, коли щось не вдавалось, інколи ставила собі ціль, хотіла виконати ідеально, але не завжди з першого разу так виходить, от тоді я неабияк дратувалась.

– Ми говоримо у минулому часі, бо зараз справу цю ти закинула. Тобі набридло чи ти просто готова йти далі і шукати щось нове?
– Взагалі, я думаю, що я вже набула за рахунок цього достатньо досвіду. Якщо я захочу знову повернутись – я це зроблю. Зараз для мене це не вигідно, перш за все через підняття цін на гелій та матеріали, а також через конкуренцію. Та й спробувати щось інше дуже хочеться.

Зараз я працюю флористом — це також то й же дизайн, але квітами. Хочу працювати у сфері дизайну інтер’єрів.

– Що порадиш підліткам, одноліткам, які теж мають якісь ідеї, щось хочуть втілювати у життя? Як почати?
– Скоріш за все, то першочергово потрібно бути достатньо сильним, щоб відкинути думки людей, які в тебе не вірять, взагалі раджу із такими не сплікуватись.

В мене були такі оточення, які із мене насміхались. Але я ж знала, що вони залишаються на своєму рівні, а я буду рости і розвиватись.
Варто навчатись і слухати людей, які вже чогось досягли. Порад бабусь із ринку я слухати не раджу. Страшенно цього не люблю зі сторони дорослих.
Зараз великий фактор відіграє емоційний інтелект, і так, у молоді він часто стабільніший ніж у дорослих.
Не обов’язково мати тисячі гривень для початку. Розплануй справу, позич гроші і поверни, коли заробиш.
Зараз у час інтернету навчитись можна усього, щось точно до душі припаде. Але головне ставити ціль і її досягати, бо за вас цього ніхто не зробить.

Фото надані Олександрою Нетребою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *