Медова доля Степана Деки з Тернопільського району

Усе почалося зі звичайної цікавості. У 80-тих роках допитливий Степан Дека з Козівки Тернопільського району прочитав кілька газетних матеріалів про пасіку. Відтак з освітянської ниви, де викладав фізику в одній зі шкіл краю, подався у професійні бджолярі. Навчився виготовляти і комплектувати вулики, доглядати невтомних божих комах. Допомогла наука та цінні поради колег, з якими нині дружить і обмінюється секретами ведення бджолярства.
Степан Іванович сьогодні має до 150 бджолосімей, з одного вулика качає десятки кілограмів цілющого меду весняного, ріпакового, липового, соняшникового.
Герой моєї розповіді водночас є громадським діячем. Уже п’ять років він – заступник голови обласної асоціації пасічників ім. Михалевича, тож активно долучається до її добрих справ.
Степану Івановичу на чималій бджолиній господарці допомагає дружина Марія, молодша дочка Оксана. Успадкував це благородне ремесло і зять Андрій, який разом з дружиною Євгенією (старшою дочкою Деків) мешкають у селі Росохуватець Підволочиського району.
Додам, що Степан Іванович, який більше часу проводить на батьківщині – в Козівці, любить землю й природу. З ним дружать місцеві аграрії та фермери Іван Мричко, Василь Дідик, Володимир Крупніцький. Декова пасіка на колесах, тож вивозить її господар у час яблуневого цвітіння фруктового 40-гектарного саду фермерів Івана та Надії Мричків, на ріпакові, гречані і соняшникові поля у Баворів, Скоморохи, Прошову, Смолянку, на лани Підволочиського і Теребовлянського районів.
Пригадуєте, колись відомий український поет Максим Рильський писав, що троянди і виноград – красиве й корисне. Саме такі істини і цінності життя нині поєднались у медовій долі педагога за фахом, а нині знаного бджоляра Степана Деки.

Ярослав БАЧИНСЬКИЙ

Газета “Сільський господар плюс”