Мешканка Кременеччини Софія Стрикула вміє чаклувавати із соломою

Серед десятка витворів із соломи мешканки Кременеччини на Тернопільщині Софії Стрикули усякий виріб – особливий.

У кожного солом’яного лебедя – непересічні крила ,кожен скакун по-своєму задирає хвоста, янгол носить тільки власні візерунки… А все тому, що за шість років праці над роботами з соломи – жита, пшениці, вівса, рогози та інших рослин в майстрині ніколи не виходило однакового виробу. А кожну, навіть найменшу дрібничку, жінка годинами виплітала довго та старанно, любляче й ніжно.

—  Коли жив ще мій батько, він дуже кохався у плетінні виробів зі соломи та лози. Так, у нього виходили дуже вдатні капелюхи. Тато й мене хотів навчити своєї майстерності, та я не дуже тоді тягнулася до цього заняття. Не цікавило. Думала, ну капелюх із соломи зараз неважко придбати. Та коли батько відійшов у вічність, мені закортіло зробити такого капелюха, якого завше плів він. І от спробувала собі зробити, спочатку соломка кривилася а з часом добре лягла в руки. Дотепер не відпускаю її з рук. Плету дідухи, капелюхи, лебедів, янголів, квіти, підвіски, новорічні прикраси та багато інших різноманітних фігурок. Спершу плела витвори з паперових трубочок, далі – з соломки, потім почала з рогози виплітати вироби. Мало-помалу переходила від простіших до складніших технік плетіння. Дуже у праці допомагає мені Інтернет, де шукаю поради до плетіння, ідеї для робіт. Бо ж мене ніхто не вчив плести. Всі знання із плетіння засвоїла сама завдяки майстер-класам, які вишукувала в мережі. Так, дуже корисними для мене були навчання від білоруських майстринь, які переглядала на їхніх Ютуб-каналах. Також зачитувалася книгами із соломоплетіння авторок Раїси Павленко та Ольги Лобачевської. Там описано основні техніки плетіння, які я поступово з роками переймала. Звичайно, не всі матеріали на початку піддавалися моїм рукам. Наприклад, було важко працювати з рогозою – все якось криво виходило. Та один талановитий місцевий майстер Ілля Остапчук, який, на жаль, відійшов у засвіти, навчив правильно плести з рогози, аби рослина не тріскала і рівненько лягала—  поділилася Софія Стрикула.

Майстриня зазначила, що для плетення використовує матеріали, які садить та заготовляє разом із чоловіком. Так, сіє жито, пшеницю, овес. Інші потрібні для роботи трави та рогозу збирають у своїй місцевості на Кременеччині – широких і мальовничих просторах річки Іква.

—  Соломоплетіння потребує не тільки багато часу, але й зусиль, терпіння і найголовніше – любові. Потрібно немало старання й душі викласти у свою працю, аби зробити добрий виріб. Хто не любить сим займатися, тим ремесло не буде вигідне, адже прибутку від нього буде небагато. От для мене це навіть не ремесло, а заняття для душі. Не виготовляю вироби у великій кількості. А так, часом, коли є натхнення, посиджу ввечері декілька годин за соломою – і вже народиться з-під моїх рук якась дрібна краса. У зимовий період, звичайно, є більше часу для творчості, адже меншає праці по господарці. Кожен виріб – по своєму особливий та оригінальний. Ніколи не мала бажання зробити якісь дві однакові роботи. Коли намагаєшся повторити щось, втрачаєш інтерес до роботи. А індивідуальні вироби – не шаблонні – потребують більше часу. Потрібно обдумати, як зробити кожну деталь, як творчо підійти до оформлення, —  додала умілиця.

Жінка зазначила, що будь-яка праця потребує немало зусиль, а на початку не завше йтиме вдало. Та якщо серце лежить до праці, знайдуться сили, аби подолати всі труднощі та освоїти бажане для душі заняття, – пишуть Тернополяни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *