Мешканка Кременеччини Софія Стрикула вміє чаклувавати із соломою

У кожного солом’яного лебедя – непересічні крила ,кожен скакун по-своєму задирає хвоста, янгол носить тільки власні візерунки… А все тому, що за шість років праці над роботами з соломи – жита, пшениці, вівса, рогози та інших рослин в майстрині ніколи не виходило однакового виробу. А кожну, навіть найменшу дрібничку, жінка годинами виплітала довго та старанно, любляче й ніжно.

—  Коли жив ще мій батько, він дуже кохався у плетінні виробів зі соломи та лози. Так, у нього виходили дуже вдатні капелюхи. Тато й мене хотів навчити своєї майстерності, та я не дуже тоді тягнулася до цього заняття. Не цікавило. Думала, ну капелюх із соломи зараз неважко придбати. Та коли батько відійшов у вічність, мені закортіло зробити такого капелюха, якого завше плів він. І от спробувала собі зробити, спочатку соломка кривилася а з часом добре лягла в руки. Дотепер не відпускаю її з рук. Плету дідухи, капелюхи, лебедів, янголів, квіти, підвіски, новорічні прикраси та багато інших різноманітних фігурок. Спершу плела витвори з паперових трубочок, далі – з соломки, потім почала з рогози виплітати вироби. Мало-помалу переходила від простіших до складніших технік плетіння. Дуже у праці допомагає мені Інтернет, де шукаю поради до плетіння, ідеї для робіт. Бо ж мене ніхто не вчив плести. Всі знання із плетіння засвоїла сама завдяки майстер-класам, які вишукувала в мережі. Так, дуже корисними для мене були навчання від білоруських майстринь, які переглядала на їхніх Ютуб-каналах. Також зачитувалася книгами із соломоплетіння авторок Раїси Павленко та Ольги Лобачевської. Там описано основні техніки плетіння, які я поступово з роками переймала. Звичайно, не всі матеріали на початку піддавалися моїм рукам. Наприклад, було важко працювати з рогозою – все якось криво виходило. Та один талановитий місцевий майстер Ілля Остапчук, який, на жаль, відійшов у засвіти, навчив правильно плести з рогози, аби рослина не тріскала і рівненько лягала, —  поділилася Софія Стрикула.

Майстриня зазначила, що для плетення використовує матеріали, які садить та заготовляє разом із чоловіком. Так, сіє жито, пшеницю, овес. Інші потрібні для роботи трави та рогозу збирають у своїй місцевості на Кременеччині – широких і мальовничих просторах річки Іква.

—  Соломоплетіння потребує не тільки багато часу, але й зусиль, терпіння і найголовніше – любові. Потрібно немало старання й душі викласти у свою працю, аби зробити добрий виріб. Хто не любить сим займатися, тим ремесло не буде вигідне, адже прибутку від нього буде небагато. От для мене це навіть не ремесло, а заняття для душі. Не виготовляю вироби у великій кількості. А так, часом, коли є натхнення, посиджу ввечері декілька годин за соломою – і вже народиться з-під моїх рук якась дрібна краса. У зимовий період, звичайно, є більше часу для творчості, адже меншає праці по господарці. Кожен виріб – по своєму особливий та оригінальний. Ніколи не мала бажання зробити якісь дві однакові роботи. Коли намагаєшся повторити щось, втрачаєш інтерес до роботи. А індивідуальні вироби – не шаблонні – потребують більше часу. Потрібно обдумати, як зробити кожну деталь, як творчо підійти до оформлення, —  додала умілиця.

Жінка зазначила, що будь-яка праця потребує немало зусиль, а на початку не завше йтиме вдало. Та якщо серце лежить до праці, знайдуться сили, аби подолати всі труднощі та освоїти бажане для душі заняття, – пишуть Тернополяни.