Ганна Осадко зліпила книжку з пластиліну

Пластиліновими мультиками уже нікого не здивуєш, а чи доводилося вам коли-небудь читати пластилінову книжку? Торік вийшла збірка дитячих віршів Романа Скиби «Рибне місце» – наразі єдина вітчизняна книжка з пластиліновими ілюстраціями, які створила тернопільська поетеса та художниця Ганна Осадко. За цей час збірка знайшла безліч шанувальників, а ще вона зайняла перше місце у рейтингу, як найкраща книжка до Дня святого Миколая.

– Коли роздивляєшся дитячу літературу на прилавках книгарень, розумієш, що усі ілюстрації дуже схожі між собою, – розповідає Ганна Осадко, – цим ми завдячуємо високому розвитку комп’ютерних технологій. А діти, насправді, найсуворіші читачі, їхню увагу не так легко привернути – це я як мама двох дітей з упевненістю можу сказати. Дитина цілісно сприймає книгу, не «розчленовуючи» її на «прекрасне» і «корисне», на ілюстрації і текст. Тому справжнім злочином є не лише погано писати, а й погано малювати для діток. Ось тому, ілюструючи книжку «Рибне місце», я перш за все думала над тим, як зробити її такою, щоб дітям захотілося прочитати. Пластилінова техніка ілюстрування якраз те, що треба. До того ж, вона рідкісна.

Картини з пластиліну – недовговічні.

Поштовхом до створення «пластилінової» книжки для пані Ганни стали роботи канадської художниці-ілюстраторки Барбари Рейд, які випадково надіслала Інтернетом подруга.

– Я тоді сиділа за комп’ютером і заворожено споглядали цю красу, – розповідає художниця. – У той момент надійшов редактор (я сім років працюю літредактором у тернопільському видавництві «Навчальна книга «Богдан»), і я показала йому роботи Барбари Рейд. Він тоді запитав мене, чи умію «малювати» пластиліном. Я ствердно кивнула головою, хоча насправді жодного разу не працювала у цій техніці. Під час обідньої перерви я вже купувала пластилін. Ви не уявляєте, як я чекала закінчення робочого дня, щоб взятися за пластилін. Вдома перші спроби намалювати пластиліном нагадували якесь незвичайне таїнство, і о, диво, мені це вдалося.

Насправді техніка малювання пластиліном дуже копітка. Ілюстрацію формату А3 Ганна Осадко робить близько тижня. Жінці подобаються об’ємні речі, які створюють на фото «ефект присутності». Відтак і пластиліну йде на одну роботу чимало – до 10 пачок. Втім, з цим м’яким матеріалом виникають певні незручності: один зам’який, другий закрихкий, третій затвердий, тож кожен тип пластиліну художниця застосовує відповідно до конкретного елементу композиції. М’який – ідеальний для тла картини, крихкий – матеріал для об’ємних елементів, пластилін дуже високої якості використовує для створення дрібних деталей. До слова, перевезти таку композицію у маршрутці з одного кінця міста в інший цілісною – справжнє мистецтво. Частенько деякі деталі треба неодноразово підправляти. Окрім того, пластилінова композиція недовговічна, влітку вона розтікається.

– Шкода, що спеціальних засобів для зберігання пластиліну немає, – зауважує художниця. – Спробую застосувати матовий аерозольний лак для зберігання олійних фарб. Щоправда, якось спробувала замінити пластилін доволі популярною тепер пластикою, але відмовилася від цього. Вона краще зберігається, але видається мені надто холодною, мертвою, надто «пластмасовою» для дитячих ілюстрацій.

Загалом Ганна Осадко проілюструвала понад 30 різножанрових книжок. Окрім того, вона є автором 10 дитячих збірок, а ще у 2010 році вийшла одинадцята збірка поетеси «Та, що перевертає пінгвінів».

Мушу зауважити, що стиль «дорослої» та «дитячої» ілюстрації суттєво різниться, і це стосується не так техніки оформлення, як вікової психології потенційного читача, – каже пані Ганна.

Часто зустрічала надзвичайно креативні та професійно оформлені дитячі книжки, які, на жаль, абсолютно не дитячі за своєю суттю. Художник, який малює для дітей, повинен дивитися на художній твір очима дитини.

Книжка з ефектом 3D- зображення

Окрім пластилінової, у пані Ганни є ще одна незвична техніка ілюстрування — скляна. Такою технікою проілюстрована збірка «Перевіршики» Романа Скиби, яка вийшла швидше, ніж пластилінова. Це щось на зразок 3D- зображення.

– Основа ілюстрації – скло, на яке акриловими фарбами й контурами наноситься малюнок, – розповідає художниця. – Під скло підкладається фактурна тканина, а поверх скла – об’ємні елементи (ґудзички, мушлі, дрібні іграшки). Потім ілюстрацію слід сфотографувати (це особливо копітка робота, бо скло дає відблиск, і важливо застосувати особливе освітлення), а тоді за допомогою комп’ютерних програм на ілюстрацію накладають текст. Цю техніку я придумала сама. Пригадую, що ще дитиною з цікавістю розглядала образ матері Божої, який висів у бабусі у селі. Він також був під склом і складався з трьох елементів. Думаю, саме він мене надихнув на створення «скляної» книжки.

Нині Ганна Осадко готується до ілюстрування нової книжки, де основними елементами будуть клаптики тканини. Це буде казка про Попелюшку. Художниця вже назбирала потрібний матеріал і невдовзі візьметься за роботу.

– Пластилінову техніку я покидати не збираюся, – зазначає пані Ганна, – Адже вона дуже цікава маленьким читачам. У цьому я переконалася на ярмарках та книжкових виставках у Києві та Львові. Багато хто спершу не вірив, що ці малюнки з пластиліну, тоді я показувала на стенд, де висіла така ж «картина», як і на малюнку, але з пластиліну. У Києві проводила кілька майстер-класів з техніки «малювання» пластиліном, і, знаєте, був повний аншлаг. Мене навіть запрошували на роботу в столичні видавництва. Наразі планую створити три пластилінових книжки «Абетка про звірят», де я буду як авторі, і як ілюстратор.

Оксана СМІЛЬСЬКА, “Нова Тернопільська газета”