Найвпливовіші тернополяни. Частина третя

Продовжуємо публікувати списки людей, які, на нашу думку, є впливовими і яких ми хочемо бачити у владі Тернополя. Ці люди творять не тільки історію нашого Файного міста, але й всієї України.

Першу частину списку можна почитати ТУТ, другу – ТУТ.

Також кожен з наших читачів може долучитись до формування списку, написавши нам лист на електронну адресу info@poglyad.te.ua чи залишивши коментар під статтею.

1. Алла Борисенко (Чонгар) хоч  і не з Тернополя, але саме у Файному місті вона стала ініціатором створення  Всеукраїнського Центру пошуку полонених.

Волонтерка Алла Борисенко від початку воєнних дій на Сході організовує допомогу армії та добровольцям, часто – ризикуючи власним життям. Коли Росія окупувала Крим, саме вона разом із чоловіком перевезла на материк близько тисячі українських солдатів із сім’ями. Після цього її телефон почали передавати з рук в руки. Нині рідні військових звертаються майже цілодобово – з шостої ранку до пізньої ночі.

Ще донедавна головний волонтерський штаб діяв у квартирі жінки. А зараз Аллі надали приміщення у будівлі облдержадміністрації. Завдяки волонтерам вже вдалося звільнити з полону сотні  військових. Ще більше сотні сімей, чиї рідні загинули у районі АТО, змогли віднайти і похоронити своїх близьких.

2, 3. Наталя Мазур та Христина Кошулинська – волонтери Всеукраїнського центру пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти воїнів АТО. За неповних чотири місяці роботи з їхньою допомогою, як ми вже писали вище, було знайдено 260 безвісти зниклих та привезено тіла понад двох сотень загиблих. Окрім того, дівчата займаються організацією підтримки та реабілітації бійців, визволених з полону, тощо. Ці дві невтомні бджілки уже неодноразово були нагородженні неймовірною кількістю грамотою та подяк, але жодна з них не замінить радість батьків, які зустрічаються з сином.

4, 5. Герман Тарас, Феціца Христина. Завідуючий складом та найактивніша волонтерка складу №1 Логістичного центру допомоги бійцям АТО (вул.Збаразька. 16, гуртовня “Галант”). Люди, мозок яких ось уже півроку працює, як ціле міністерство оборони: який батальйон потребує допомоги, де знайти потрібну кількість спорядження, чим нагодувати, як довезти допомогу в зону АТО. Тараса Олеговича знає, мабуть, кожен п’ятий боєць на сході, адже він неодноразово особисто возив допомогу нашим захисникам. Знають в АТО уже й Христину – вона завжди вміє знайти спільну мову з бійцями, “з під землі” дістати для них найнеобхідніше, знає хто з  людей Тернополя чим може допомогти фронту.

6. Юрій Заблоцький (Самітник). За освітою психолог, але останні роки працював директором з будівництва у провайдерській фірмі. Не раз Юрій їздив на Майдан підтримати протестний рух українців. Влітку цього року Заблоцький став волонтером, а у вересні, всупереч висновку медичної комісії, пішов добровольцем у 5-ий окремий батальйон Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». На фронті Юрій освоїв фах артилериста протитанкових гармат – стали в нагоді туристичні та скаутські навики з мирного життя. У зоні АТО він навчився точно наводити гармату на техніку противника за допомогою простого транспортира, карти і компаса, тоді як за сучасними вимогами начальство вимагає вносити балістичні програми на планшет.

Але Юрій не забуває і про тернопільський музей. Після Майдану він об’єднав в окрему експозицію революційні трофеї: конверти, листівки, марки, наклейки, знімки, довідки про здачу крові, вервичку, перепустки в КМДА і Будинок профспілок, конверти з листами із Криму після «референдуму», на яких стоять штемпелі ще української пошти. А зараз привозить різні “трофеї” з зони АТО.

7. Ярослав Колодій. Тернопільський підприємець, який виконував роль медика-волонтера 19 лютого в Києві. Каже, що за три години боїв пережив стільки, скільки за всі сорок років життя не бачив. Зараз він є активним членом ГС “РБТ” та активно займається допомогою бійцям АТО.

8. Андрій Шкула. Журналіст. Він – один із тих умільців, котрі знають, де “розкопати” те, що інші не можуть. Кожне його розслідування про “оборудки” тернопільських чиновників стає сенсацією. У 2014-му Андрій став батьком, попрацював у виборчому штабі кандидата у депутати верховної ради, а також на власні очі побачив побут життя бійців “Айдару” в зоні АТО.

9. Лілія Проць.  Вона є не тільки чемпіонкою світу з паурліфтингу, але й активною громадською діячкою. Здається, що здоров’я тернопільських дітей у Тернополі турбує лише її. Завдяки Лілії у багатьох школах міста проводяться ранкові руханки. На її рахунку безліч спортивних змагань та її вихованцями є багато чемпіонів. Також вона відкрила дитячу школу “Дивосвіт”. Головна мета школи – забезпечити альтернативний відпочинок із розвиваючою програмою для діток 6-10 років, батьки яких змушені працювати у канікулярний період і не мають можливості віддати дитини на цей час до дідуся та бабусі або в табір.

1о. Тарас Циклиняк. Він невтомно і невпинно досліджує історію Тернополя. Шукає рукописи, старі книги, спілкується зі сторожилами. Завдяки його праці тернополяни мають можливість заглянути у справжнє минуле нашого міста. Усі дослідження Тараса та інтерв’ю зі сторожилами можна почитати на сайті tarnopol.te.ua.