Головна проблема православних – невизначеність щодо власної ідентичності

Українські Церкви страждають через невизначеність щодо власної ідентичності. Для формування спільної української християнської ідентичності потрібен геній. Про це заявив шеф-редактор Богословського порталу, доктор Юрій Чорноморець під час конференції «Релігія і влада в Україні: культурна традиція сучасний досвід та перспективи», яка відбувалась, у Львові, – пише РІСУ.

Як наголосив Ю. Чорноморець, традиційна українська ідентичність знаходиться в періоді кризи сама по собі. Але становище ускладнюється ще й неможливістю відповісти на історичні виклики, які постали перед українським православ’ям.

«Україна не пройшла через «церковний націоналізм», який привів більшість національних Церков до утвердження власних автокефалій в XIX столітті. Завдяки євхаристійній еклезіології вселенське православ’я вже знайшло ту модель церковної ідентичності, яка розв’язала проблему співвідношення універсального та національного. Однак, українське православ’я ще не вибороло власних прав, а тому йому потрібна ще енергія боротьби за національний характер православ’я. Найважливішою тенденцією 2000-х стало поступове прийняття тієї ідентичності, що сформована на основі євхаристійної еклезіології», – наголосив у виступі Ю. Чорноморець.

Він охарактеризував спробу кожної з Православних Церков України віднайти ідентичність. Так, за словами релігієзнавця, УПЦ намагалася бути рідною Церквою для всіх православних України. На думку її очільника, Митрополита Володимира, поєднанню підлягають дві українські ідентичності: західна та східна. Єдність цих двох ідентичностей можлива завдяки прийняттю євхаристійної еклезіології, яка передбачає пріоритет універсального, але також і важливе місце для національного. Однак, як наголошує Ю. Чорноморець, спокусою є не лише український, але й російський націоналізм.

УПЦ КП, за його словами, наблизилась до прийняття євхаристійної еклезіології з інших причин. У цій Церкві вчать, що християнська Церква є скрізь, де здійснюється євхаристія. Церква повністю виражена в кожній громаді, яка призиває Бога на євхаристії. Але і перед УПЦ КП, як наголошує Ю. Чорноморець, «стоїть завдання відрізняти себе як помісну Церкву українського народу від всяких розколів та сект, що паразитують на православній ниві».

Українська Автокефальна Православна Церква євхаристійну еклезіологію прийняла як офіційне вчення. За словами Ю. Чорноморця, в останні роки УАПЦ намагається сформувати власну ідентичність таким чином, щоб її легко було прийняти до складу Константинопольського Патріархату.

Юрій Чорноморець робить висновок, що спроби сформувати на основі євхаристійної еклезіології повноцінну «київську ідентичність» поки що залишилися лише спробами. За його словами, Церквам не вистачає геніальності для завершення формування нової ідентичності, в якій універсальне християнство було б суттю, а національна київська ідея – формою.

Як наголошує Ю. Чорноморець, скоріше такого роду ідентичність може народитися зусиллями УГКЦ, де існує як індивідуальна (Патріарх Святослав) так і колективна (УКУ) передумови для геніальних здобутків. Але в цілому, робить висновок релігієзнавець, при відповідній богословській та просвітницькій роботі, українське православ’я ще має шанс сформувати себе як силу, здатну до існування та розвитку в XXI столітті.

Як підкреслив Юрій Чорноморець, формування християнських ідентичностей завжди відбувалося під впливом пророків чи видатних богословів, яким в Україні, за його словами, були Петро Могила та Андрей Шептицький.

«Сьогодні фігур такого масштабу в Україні нема, але, як стверджує Юрій Чорноморець, можливе формування колективних геніїв». Таким колективним генієм, за його словами, може стати до прикладу спільнота богословів або університет.
<a href=”http://risu.org.ua”>Джерело публікації: risu.org.ua</a>