У обласному державному архіві відкрито виставку, присвячену дисидентові Миколі Руденку «Я цілий світ приніс на цей поріг…»

На виставці експонуються машинописи віршів Миколи Руденка, лист дружини М.Д.Руденка до Богдана Чепурка (1998 р.).

Відвідувачі також мають нагоду побачити твори письменника, які друкувалися в діаспорних виданнях. Представлено також публікації про Миколу Руденка в періодиці.

Довідково: Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року в селі Юр’ївці Луганської області в родині шахтаря. Ще навчаючись у школі, друкував свої поетичні спроби в обласній і республіканській газетах. У 1939 році поступив на філологічний факультет Київського університету, але восени того ж року був призваний до армії. 4 жовтня 1941 року в боях під Ленінградом був важко поранений розривною кулею, після лікування був політруком прифронтового госпіталю.

Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни I ступеня, шістьма медалями.

Перша збірка віршів «З походу» з’явилася друком 1947 року. Після її виходу, Руденко прийнятий до Спілки письменників України. Працював відповідальним секретарем видавництва “Радянський письменник”, був редактором журналу “Дніпро”, секретарем парткому СПУ, членом Київського міськкому КПУ.

Пізніше побачили світ поетичні книги «Ленінградці» і «Незбориме серце» (1948), «Поезії» (1949), «Мужність», «Світлі глибини» (1952), «Переклик друзів» (1954), «Всесвіт у тобі» (1968), «Сто світил» (1970), «Оновлення» (1971). Романом «Вітер в обличчя» (1955) Микола Руденко заявив про себе як оригінальний прозаїк. Не меншої популярності серед читачів зажили і наступний його роман «Остання шабля», книга оповідань «Біла акація» (1962), науково-фантастичний роман «Чарівний бумеранг» (1966), повість «Народжений блискавкою» (1971).