Які клопоти у тернополян

Тернопільщина, як і вся Україна, готується до відзначення Шевченківських днів, і в обласному краєзнавчому музеї відкрили філателістичну виставку «Тарас Шевченко в пам’яті поколінь». Зокрема, її приурочили і до 165-річчя перебування великого Кобзаря в краї. А в новоствореній галереї «Бункермуз» тернополяни знайомилися з творчістю львівського художника Ігоря Вірщука. Композиція і колористика його розписів на склі, за словами мистецтвознавців, нагадує звучання джазової музики. Однією з подій в житті області став і приїзд Міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Присяжнюка. Під час зустрічі з аграріями великим позитивом для розвитку сільського господарства він назвав виділення урядом п’ятьох мільярдів гривень для форвардних закупівель основних видів сільськогосподарської продукції. Цього тижня тернополяни в столиці Грузії Тбілісі та в Батумі переймали досвід впровадження реформ у різні галузі життєдіяльності міста. Але, напевне, все ж найголовнішою подією став прихід весни. Нехай і поки що календарної, але навіть це налаштовує на оптимістичний лад.

Сергій ЛУПІЙЧУК, генеральний директор ПП «Агата-Буд»:

— Прийшла весна, душа співає, і зовсім не хочеться ні говорити, ні думати про погане. Та з нашою політичною ситуацією, економічною кризою і весна не так вдихається на повні груди, як колись. Увімкнеш телевізор, розгорнеш газету, «полазиш» нетом і мимоволі згадуєш «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко. «У результаті землетрусу в Новій Зеландії понад 240 людей загинули і пропали безвісти», «Саудівська Аравія відправила в Бахрейн 30 танків», «США і НАТО можуть почати військові дії в Лівії. Америка вже перекидає війська», «опозиція Ємену, в якому тривають сутички, відкинула діалог з урядом», «пірати захопили грецький корабель, у складі екіпажу якого двоє українців»… На «Свободі слова» обговорюють можливість відміни мораторію на смертну кару в Україні. Це з нашою судовою та правоохоронною системами! Студенти пікетують Верховну Раду України, протестуючи проти ухвалення закону про вищу освіту. Скандал на «Євробаченні-2011». Перемога Міки Ньютон таки сумнівна. Хоча в Україні завжди замовляє музику той, хто платить… Та й українок тепер, наче якусь річ, може виграти будь-який заможний іноземець. Так, винороб з Нової Зеландії виграв на конкурсі, яке оголосило тамтешнє радіо The Rock FM серед чоловіків — дружину-українку… Хіба може для держави бути більше приниження за таке?

Читаєш, дивишся, слухаєш — і стає страшно. Жодного позитиву чи просвітку для України. Смерть, кров, невдоволення… А так хочеться чогось приємного, доброго… Як от, новий український літак АН-158 завершив усі випробування. Ми, схоже, повертаємо собі позиції в літакобудуванні. Чи — Павло Тимощенко здобув «золото» в І етапі Кубка світу із сучасного п’ятиборства. Хочеться більше позитиву, бо хочеться вірити в те, що завтра буде краще, що нам, українцям, таки під силу вистояти, здолати всі незгоди та врешті збудувати Україну, про яку мріяли, молилися, за яку проливали кров наші прадіди.

Зіновій КІПИБІДА, голова Тернопільського обласного літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України:

— У середу в Збаражі ми відзначили ювілей нашої поетеси Марії Назар. Її творчий вечір зорганізували районні відділи культури і освіти, видали про неї книжку. Відсвяткував день народження у перший день весни наш колега Зіновій Казьо. Безперечно, цього тижня чоловіки заклопотані, бо наближається 8 Березня. І це приємні клопоти — що подарувати дівчині, дружині, матері, бабусі. Позитивні події, як проблиски. Це як погода — день похмурий, день сонячний… Ми інколи й не помічаємо цього явища в природі й не відчуваємо на собі. А в житті кожної людини є смуги. Але здебільшого ми самі себе повинні налаштовувати на той лад, який би підтримував нас. Життя без усмішки, без доброти, яка повинна би з нас вихлюпуватися, — то не життя. Якщо говорити про негативи, то назвав би серед них втрату нашого товариша Валентина Корнієнка. Вівторок цього тижня був днем сумних спогадів для членів літоб’єднання. Ми відзначили дев’ятий день, як він відійшов у вічність. Була Служба Божа в церкві.

Інна ІВАНЮК, директор Тернопільської ЗОШ №2:

— Цей тиждень розпочався з підсумків проведення в Тернополі IV Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» під гаслом «Діти єднають Україну», присвяченого двадцятиріччю Незалежності України. Безперечно, багато гарних вражень залишилося, судячи навіть із дзвінків учасників з інших регіонів, які, ще навіть не доїхавши до своїх домівок, сумували за Тернополем. Незважаючи на те, що в державі сьогодні негаразди у становленні економічної й політичної стабільності, дуже приємно, що діти все ж сподіваються на те, що держава буде міцною, тому що є велика нація, велика історична спадщина, і саме їм треба це зберегти. За круглим столом вони висловили свої враження, побажання і пропозиції щодо того, як змінити державу на краще. Приємно вразило те, що, на думку дітей, люди всі однакові, і лише потрібно зазирнути в душу, пізнати проблеми одне одного і пам’ятати, що життя дуже швидкоплинне — треба поспішати робити добро, берегти планету, природу. Проведення форуму в Тернополі — це ініціатива педагогічного колективу, адже наша школа поглиблено вивчає правознавство, і нині ми працюємо над тим, щоб вона здобула статус спеціалізованої. А взагалі привезли ми цю ідею з Києва 2004 року, коли відбувався Всеукраїнський форум «Держава, яка чує дітей». Там пролунали слова, що він не закінчується, а продовжується в регіонах. І ми з 2006 року проводимо на Тернопільщині такий Всеукраїнський дитячий форум, але вже під назвою «Формула успіху правової держави очима дітей». Цього року він відбувався помпезніше, значиміше, був організований з допомогою управління освіти Тернопільської міської ради, за підтримки управління освіти Тернопільської ОДА і, як і раніше, під патронатом Тернопільського обласного управління юстиції. Із десяти областей діти привезли свої проекти. Порушувалися дуже цікаві теми — «Соціальне сирітство як чинник ризику злочинності серед неповнолітніх», «Громадянська зрілість», «Патріотизм як основний чинник у становленні правової держави», «Держава не в політиці, а в серці — це нація, це мова, це народ». Діти намагалися презентації проектів прикрасити слайдами, фотографіями, а також своїми віршами, своїм артистизмом. Це було надзвичайно цікаво тому, що устами дитини промовляла істина, і прикро, що мало буває представників влади на таких форумах. Вони повинні бачити й чути, чого хочуть діти, які цікаві їхні наївні запитання, як вони правильно міркують, як вони щиро ще вірять в майбутнє держави і які вони безкорисливі у відносинах одне з одним. У нашій школі цього тижня відбулася зустріч учнів з учасниками форуму у вигляді прес-конференції. Адже не всі мали змогу побувати на заході. Діти повинні розвиватися, повинні слухати одне одного, знати, що відбувається, і формувати в собі громадську активність. Такі прес-конференції дають можливість правильно задавати запитання, вміти себе поводити в полеміці чи дискусії.

Андрій ПРИСЯЖНИЙ, голова Тернопільської обласної ради профспілок:

— Дякувати Богові, мій син пішов з понеділка до школи після тривалого періоду вірусного захворювання. Це вже позитив, і я би хотів, щоби надалі всі мої близькі й рідні були здоровими. Те, що стосується діяльності профспілок: хочеться відзначити засідання ради профоб’єднання, під час якого я був приємно вражений — нарешті люди тверезо оцінюють ситуацію і вже готові не мовчати, а дійсно боротися за свої права, бо ми всі прекрасно розуміємо, що права не даруються — їх виборюють. І ті права треба не тільки вибороти, а й уміти захистити. Ми готуємося зараз до нашого чергового VI з’їзду Федерації профспілок України. За вікном вже «дикий» капіталізм, не контрольований суспільством, а ми ще, на жаль, залишилися, на мій погляд, в радянській системі координат. То ж головне завдання з’їзду — реформувати профспілки, щоб не хтось нас, а ми себе реформували і діяли адекватно оцим викликам, які є сьогодні. Позитивом вважаю прихід весни. Очікую потепління тому, що менше платитиму за теплоносії. По своїй натурі я оптиміст і очікую позитивних змін. Тож завжди стверджую: якщо щось відбувається негативне, то нарікати треба не на когось, а на самого себе.

Лариса ОСАДЧУК, газета “День”