Майстриня Ірина Абрам’юк: «Тернопільська писанка особлива»

Тернополянка Ірина Абрам’юк займається писанкарством тривалий час, а тепер із однодумцями вчить цьому охочих на майстер-класах. Я поспілкувалась із нею, а також її колегою-художницею Надією Гутою, про особливість традиційних писанок Тернопілля, про те, як зацікавити дітей писанкарством і з якого віку це варто починати робити.

Пані Ірина за освітою художник-графік, брала участь у «Молодій Просвіті» й тамтешня школа писанкарства дала нагоду ґрунтовно пізнати писанку — перейняти досвід багатьох майстрів з різних точок країни, опанувати різноманітні техніки.

— Люди почали створювати писанки ще в давні часи. В якийсь момент їм було замало просто задовольняти базові життєві потреби, і хотілось залишити по собі слід. Таку можливість давало зображення візерунків, малюнків, символів — наші предки розписували ними стіни та інші поверхні, зокрема, шкаралупу яйця. І нині ми творимо писанку на сирому яйці, котре символізує початок життя. Колові рухи, якими вона малюється, зачаровуть. Не раз спостерігала, що люди, працюючи над писанками, переймаються тим, що продовжують традицію поколінь. На це також налаштовує спільна молитва, якою ми починаємо заняття. Розуміння того, що твориш на крихкому матеріалі, додає трепетності роботі. Вона, хоч і вимагає ретельності, заспокоює, — розповідає Ірина Абрам’юк. — Моя любов до писанки триває вже багато років. Писанка захоплює, в тому числі різноманітністю. Коли починала їх писати, мені подобались геометричні візерунки, потім подивилась на рослинні, і подумала, які ж вони красиві. Такі зміни в сприйнятті відбуваються чи не щороку. Тепер я пишу різні писанки, і мені завжди цікаво спробувати щось нове.

Запитую пані Ірину, чи має писанка, створена на теренах нашої області, особливості. Вона відповідає ствердно.

— Для неї характерний чорний колір — символ землі. Цікаво й те, що у нас орнаменти наносять товстішою лінію, ніж це роблять, приміром, на Гуцульщині. Серед традиційних для нашої писанки візерунків мало геометричних — переважають антропоморфні зображення. Серед цікавих символів — цариця-лебідь та Божа рука, їх малювали білим на чорному тлі з великим жовтими та червоними цятками. Вирізняє тернопільську писанку й те, що її поле лінією ділять на дві символічні частини. Вона не така декоративна, як інші, але насичена глибоким сенсом, — провадить мову далі співрозмовниця. — Помітила, що зазвичай ті, хто починають малювати писанки, спочатку беруться за більш декоративні варіанти, а до тернопільської приходять згодом, здобувши розуміння цієї справи, і тоді творять її із задоволенням.

 Цікавлюсь, з якого віку доцільно залучати дітей до малювання писанок, скільки було найменшому учасникові майстер-класів. Пані Ірина сміється, відповідає, що проводила майстер-класи вагітною, тому найменшою їх учасницею була її донечка.

— Під наглядом батьків у майстер-класах можуть брати участь діти з трьох років, а, якщо самостійно, то це має бути дитина, котра свідома того, що треба дотримуватись техніки безпеки і може це робити, тобто з класу першого-другого, — розповідає Надія Гута. — Треба зважити на те, що творити писанку для маленьких дітей може бути не завжди цікаво. Крім того, малювання по шкаралупі яйця відрізняється від малювання по рівній поверхні, також, якщо зазвичай малюємо кольором, то тут по кольору — наносячи віск, захищаємо барву від вимивання. Навіть дорослим потрібен час, аби до цього звикнути.

Тому спершу дітям пропонують простіші техніки. Наприклад, крапанку.

— Вона добре підходить найменшим, бо не дає їм засумувати. Якщо ідеальна лінія з першого разу навряд чи вдасться, то крапка завжди вдасться. Ці успіхи заохочують та надихають продовжувати заняття, — вважає пані Надія. — Крапанка  проста, але цікава. Вона має дуже багато різновидів і підходів. На майстер-класах використовуємо, зокрема, техніку накрапувань, тобто хаотично накрапуємо віск на шкарлупу. Також крапочки можна проставляти цвяшком або писачком. У цій техніці легко створювати дуже різноманітні композиції. Ніколи не знаєш, якою крапанка буде вкінці, єдине, що можна запланувати — колористику.

Відтак пропонують складніші техніки, наприклад травлення. Є кілька його різновидів. Перший — після нанесення малюнку фарбою, писанку занурюють в оцет, який  протравлює колір і створює ефект зістареної писанки, котра втратила барву. Для іншого способу потрібне яйце з коричневою шкаралупою, на нього воском наноситься малюнок, а потім яйце занурюються в оцет — незахищені місця освітлюються. Не менш цікаве й вирізання візерунків у шкаралупі спеціальними інструментами. Але про все це детально ви зможете розпитати моїх співрозмовниць.

Анна Золотнюк.

Фото надані Надією Гутою.