Тернопільський студент Роман Тарасюк, чий приклад надихає
Студент 3 курсу медичного факультету Роман Тарасюк – учасник II етапу Всеукраїнської олімпіади з навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних станів. Домедична допомога при екстремальних ситуаціях», що відбулася на базі кафедри медицини катастроф та військової медицини Вінницького національного медичного університету імені М.Пирогова. Свої знання та практичні навички на змаганнях демонстрували 40 студентів з 14 вищих медичних закладів України. Кожен прагнув показати високий рівень знань, тож боротьба за призові місця була напруженою. Роман успішно виконав всі завдання й у підсумку здобув почесне третє місце.
Про свою участь у змаганнях і підготовку до них, улюблену навчальну дисципліну й захоплення медициною загалом, про людей, чий приклад надихає, Роман розповів «Медичній академії».
– Романе, ви вперше взяли участь у Всеукраїнській олімпіаді з навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій. Домедична допомога при екстремальних ситуаціях» і стали одним з переможців. Поділіться враженнями про перебіг змагань. Що особливо запам’яталося?
– Олімпіада тривала два дні. Вони були надзвичайно насиченими. Під час теоретичного туру ми складали тести з питань домедичної допомоги при екстремальних ситуаціях, які виникають у мирний час та в бойових умовах, а потім мали можливість застосувати свої практичні навички на манекенах та надаючи домедичну допомогу симульованим постраждалим. На виконання кожного із завдань відводилося 5-10 хвилин, тож усі маніпуляції виконували дуже швидко та точно. Хто не встигав – той вибував і, відповідно, не отримував бали.
– Які були конкурсні завдання?
– Перша надзвичайна ситуація в змодельованих реальних обставинах: «малюк» (його роль виконував манекен) вдавився кусочком печива й потребував негайної допомоги. Друге завдання було врятувати умовного потопельника, що невдало пірнув і вже не дихав, коли його витягли з води. В цьому випадку допомогла реанімація з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора. За умовами третього завдання машина збила пішохода й слід було швидко зупинити кровотечу та вжити інших реанімаційних заходів, щоб його врятувати.
– Яке з цих завдань виявилося найскладнішим?
– Перше, коли треба було рятувати «малюка», що вдавився. Загалом медична допомога дітям має свою специфіку, з дорослими, на мій погляд, простіше. Але я впорався. Щиро вдячний асистентові кафедри медицини катастроф та військової медицини ТДМУ Вікторові Васильовичу Шацькому, який готував мене до олімпіади та тримав за мене кулаки під час змагань. Загалом олімпіада залишила незабутні враження. Я зустрівся з представниками інших медичних вишів України, ознайомився з Вінницьким національним медичним університетом та мальовничою Вінницею.
– 4-7 жовтня цього року Всеукраїнська олімпіада із симуляційної медицини з міжнародною участю «Ternopil- SimOlymp-2018» (екстрена та невідкладна медична допомога) для студентів медичних вишів відбулася в навчально-оздоровчому комплексі ТДМУ «Червона калина». Ви теж долучилися?
– Так, я був у складі оргкомітету, а також помічником судді. Захід, що вже втретє зорганізовує ТДМУ спільно з Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська рада реанімації (ресусцитації) та екстреної медичної допомоги», зібрав представників медичних університетів і коледжів з різних міст України, а також з Польщі. Дуже приємно, що наша команда показала високий рівень підготовки. Конкурсні завдання були цікавими, а сам формат змагань – масштабний, бо з кожним роком зростає кількість охочих брати в них участь.
– Своє життя ви пов’язуєте з медициною. Звідки ця мрія – стати лікарем?
– У мене батьки лікарі та медицина була мені цікава з дитинства. В школі дуже любив уроки біології. Тема «дезоксирибонуклеїнова кислота або ДНК» стала для мене справжнім відкриттям. Здивувався, зацікавився, захотів дізнатися більше… Відтоді моя прихильність до природничих наук лише зростала. Брав участь у шкільних олімпіадах з біології, хімії, займав призові місця.
– Де закінчили школу?
– У Рівному. Після 11 класу подав документи до ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського, де свого часу навчалися й мої батьки. Вони дуже гарно відгукувалися про альма-матер, де отримали міцні знання, і були раді моєму вибору.
– Яка лікарська спеціальність у ваших батьків?
– Тато – судинний хірург Рівненської обласної клінічної лікарні, мама – акушер-гінеколог перинатального центру.
– Яка сфера медицини найбільше приваблює вас?
– Наразі важко сказати. І хірургія подобається, і тактична медицина. Домедична допомога та тактична медицина нині – моє головне захоплення. І тут знову хочу подякувати своїм батькам, бо перші навички з надання першої медичної допомоги я перейняв від них. Мій тато – керівник Рівненського підрозділу громадської організації «Білі берети», окремого медичного загону спеціального призначення, який проводить вишколи з тактичної медицини для всіх зацікавлених. Мама – волонтер-інструктор. Після вибуху війни на сході країни батьки багато часу проводили на полігоні, навчаючи мобілізованих надавати первинну медичну допомогу в умовах, наближених до бойових. З 2015 року я, тоді ще старшокласник, їздив з ними на вишколи та вже тоді збагнув важливість і доцільність таких знань. На жаль, в школі нам їх не давали. Вчителі погоджувалися, що курси з надання домедичної допомоги потрібні, казали: «Так, так, треба». Але далі справа не рухалася. Коли став студентом ТДМУ, з радістю дізнався, що в університетській навчальній програмі є курс з домедичної допомоги й можливість відпрацьовувати практичні навички на заняттях у центрі симуляційного навчання. Тут уперше побачив реалістичний манекен, що симулює різні серцеві ритми, пульс, артеріальний тиск, а також інше обладнання – дефібрилятори, тренажери для відпрацювання основних навичків постановки катетера, зупинки кровотечі, інтубації… Узагалі ж центр симуляційного навчання в нашому університеті потужний, один з найкращих в Україні.
– Отримані знання ви успішно застосовуєте на практиці як інструктор громадської організації «Білі берети-Рівне» та молодіжного осередку Всеукраїнської ради реанімації. На які ще вишколи їздили останнім часом?
– За тиждень до Всеукраїнської олімпіади із симуляційної медицини з міжнародною участю «TernopilSimOlymp-2018» запросили взяти участь у Всеукраїнській тереновій грі «Січ – сила і честь» в легендарному Холодному Яру на Черкащині. У складі кожної команди були двоє медиків-волонтерів і серед них – студенти ТДМУ Ігор Гальчак, Віталій Галендюк, Роман Гук і я.
– Яку допомогу надавали?
– Були забої, розтягнення, биті носи, бо теренова гра – активна, динамічна.
– Коли є можливість відпочити, обираєте…
– … риболовлю, а, точніше, карпфішинг – змагання зі спортивного лову коропа на спеціальне спорядження за принципом «спіймав-відпустив».
– Тобто відпускаєте рибу в рідну стихію, а не приносите улов додому?
– Саме так. На риболовлю їздимо вдвох з татом і зазвичай не на один день, а на три-чотири, тиждень. Вибираємо водойму, ставимо намет, готуємо корм, приманки, вудилища… Навколо – тиша, спокій, мальовнича природа й ти відчуваєш своє повне єднання з нею.
– Куди найчастіше вирушаєте?
– Гарні місця риболовлі є по всій Україні. На один і той самий ставок їздити нецікаво.
– Який ваш найбільший трофей?
– Короп вагою 24 кілограми.
– Яким ще спортом займаєтеся?
– У вільний час «тягаю залізо» в спортивній залі – гантелі, штангу… Читати теж люблю, особливо фантастику й трилери. Шаную творчість Стівена Кінга. Дуже подобається, як пише письменник з Рівненщини Макс Кідрук – легко, цікаво, захоплююче. Вразили, зокрема, його технотрилери «Бот», «Твердиня».
– Студентські роки – прекрасна пора. Ви з цим згодні?
– Цілком. Вдячний адміністрації університету за гарні умови для навчання та можливість отримати глибокі й міцні знання.
Лідія ХМІЛЯР
Коментарі вимкнені.