Земельний конфлікт у селі Лідихів на Тернопільщині

Велике і перспективне село Лідихів Кременецького району розташоване за кілька кілометрів від Почаєва. Воно відоме далеко за межами Тернопільської області тим, що його жителі вирощують полуниці. За рахунок цього люди виживають. Але сезон короткий, а роботи іншої немає. Колись у Лідихові був потужний колгосп імені Ілліча. На його базі згодом створили спілку власників земельних і майнових паїв – СВЗМП «Лідихівська».

Від колишнього господарства майже нічого не залишилося. Ніби й не було війни, але навпроти сільської ради – руїни колишньої пекарні. Сумна й неприваблива картина. Неподалік напіврозвалений будинок культури. А може, тут проходили татари чи якісь інші загарбники? Чому все прийшло в занепад? Люди в усьому звинувачують попередніх керівників. Нині досить складно розібратися в тому клубку суперечностей, які переплелися у цьому селі.

Але однією з найболючіших проблем для Лідихова залишається несправедливе, на думку багатьох, розпаювання землі.

– Фактично збори не відбулися, – пояснює сільський голова Микола Горбаль, – є тільки протокол, в якому записано, що присутні 746 людей, а там, може, було зо два десятки. Цей документ було сфальсифіковано певною групою людей, яка провела земельне і майнове розпаювання у своїх інтересах. У списки пайовиків були внесені особи, які не мали жодного відношення до господарства. А деякі працівники не були включені. До цієї пори не можна отримати ніяких офіційних документів. Попередні керівники господарства все прикривають. А вони мали б нести відповідальність за розбазарювання майнового комплексу.

І стали шукати лідихівські селяни справедливості. Чотири рази їздили в Київ.

– Ми зверталися в Генеральну прокуратуру, в антикорупційний комітет, у міністерство агрополітики. Але всі наші звернення присилають для розгляду в район. Ми хочемо зібрати легітимні збори і донести до людей правдиву інформацію, – продовжує голова. – У 2006 році проектом підтримки приватизації землі в Україні були виготовлені безкоштовно державні акти на землю і вручені людям. І склалася абсурдна ситуація: наші селяни мають документи. Але спеціально був упущений такий важливий момент як ви-ділення землі в натурі. Адже, згідно законодавства, неможливо видати державний акт на право володіння земельною ділянкою, якщо вона не винесена в натурі. Це все одно, що видати людині паспорт без фотографії. І на цьому стали наживатися приватні структури, які брали за процедуру винесення в натурі 200-270 гривень. Наші люди, не маючи інформації, платили ті кошти, хоча вже мали державні акти. Це породило чимало проблем і багато конфліктів.

За словами Миколи Горбаля, частина селян самі собі наділили паї і обробляють. Але тепер землю не можна здавати якомусь серйозному орендатору, адже вона розірвана на клаптики. І поля стали непридатними для промислового обробітку.

Якщо в сусідньому селі Лопушному людям за кожен пай платять вісім центнерів зерна, то лідихівські селяни вже такої можливості не мають.

Кость ГАРБАРЧУК, Вісник