Янукович “хлебче кашу”, яку заварив виходець з Тернопільщини

На тлi загострення “газових” вiдносин iз Росiєю українська влада шукає порятунку у спiвпрацi з Туркменистаном.

Два днi провiв у туркменськiй столицi Вiктор Янукович. До вiзиту в Ашгабад українську сторону пiдштовхнули “кабальнi” газовi контракти з Росiєю 2009 року. Тепер Україна, яка цiлковито залежить вiд росiйського газу, намагається домовитись про постачання блакитного палива з туркменських родовищ.

Наскiльки ж вдалими для Києва можуть бути переговори в паливно-енергетичнiй сферi з Ашгабадом? Про це газета “Експрес” поцiкавилася у директора енергетичних програм Центру “НОМОС” Михайла Гончара.

– Нинi Україна хоче вiдновити спiвпрацю з Туркменистаном у газовiй сферi. Вiдколи ж його постачання безпосередньо звiдти до України припинилося?

– У часи, коли нинiшнiй мiнiстр палива Юрiй Бойко очолював “Нафтогаз України” (2002 — 2005 роки. — Авт.), Україна втратила прямi вiдносини з Туркменистаном у газовiй сферi. Остаточно ж спiвпраця зазнала краху 2005-го, коли запровадили схему “РосУкрЕнерго”, тобто коли з’явилася компанiя з перепродажу природного газу на територiї України, а також Схiдної i Центральної Європи. Отже, хто цю кашу заварив, той тепер її хлебче (Дмитро Фірташ співвласник газового трейдера «РосУкрЕнерго», – ред.).

– Чи можливо залагодити газовi проблеми завдяки угодам з Туркменистаном?

– Насправдi зробити це дуже складно. По-перше, якщо купувати туркменський газ, то куди подiти росiйський, який 2009 року ми зобов’язалися брати упродовж десятилiття?

По-друге, проблема в тiм, що немає прямого трубопроводного сполучення мiж Туркменистаном та Україною. Усi наявнi трубопроводи проходять територiєю Казахстану, Узбекистану i Росiї. Тому постачання туркменського газу до України можливе лише за умови вирiшення питання про транзит через Росiю. Постає питання: з якого дива Москва, яка монопольно контролює 100 вiдсоткiв постачань газу на український ринок, на таке погодиться?

По-третє, навiть якби якимсь чином вдалося укласти домовленостi про прямi вiдносини з Ашгабадом i вирiшити питання про транзит через Росiю, то Туркменистан не продаватиме нам газу за демпiнговими цiнами. Ця країна нинi має доволi диверсифiковану систему експорту газу – в Китай, Iран, Росiю i так далi. Крiм того, ще добре пам’ятає тривалу та здебiльшого негативну для неї iсторiю вiдносин з Україною – iдеться про борги 90-х рокiв, бартер, шахраювання з боку українських контрагентiв. Тому навряд чи Ашгабад тепер горiтиме бажанням починати все з чистого аркуша.

– Але чи є в Януковича бодай якiсь шанси досягти позитивних домовленостей?

– Не вiдкидаю, що можуть бути якiсь дрiбнi домовленостi в iнтересах олiгархiчних груп. Але загалом мiсiя Президента приречена на фiаско. Найближчим часом очiкувати якихось проривiв у спiвпрацi з Туркменистаном не доводиться. Тим паче, що за п’ять рокiв українська сторона не зробила нiчого для того, аби розвивався Проект пiвденно-газового коридору, де передбачено вiдгалуження “Бiлий потiк”.

За такої схеми газ спочатку з Азербайджану, а на другiй фазi вже й з Туркменистану мiг би транспортуватися через Каспiй, Пiвденний Кавказ до Чорноморського узбережжя Грузiї, а звiдти трубопроводом по дну Чорного моря до Криму та через Кримський пiвострiв до сполучення з ГТС України. Цей проект досi залишається на паперi й може бути реалiзований не через рiк чи два, а щонайменше через десятилiття.