Як “роблять вибори” за допомогою хворих людей, – досвід з Тернопільщини

Андрій Костюк був спостерігачем на виборах Борщівської громади. Вражніми від голосування на дому в одному з сіл чоловік поділився у мережі Фейсбук.

• А ви вмієте «РОБИТИ ВИБОРИ»? Ні, не голосувати, не бути членом ДВК або спостерігачем, а власне «робити вибори». А ви знаєте скільки людей у вашому селі чи на вашій вулиці у місті вміють їх «робити»? Оскільки я нещодавно мав можливість спостерігати за виборами голови і депутатів однієї із територіальних громад Тернопільщини, то мова власне піде узагальнено про Українське село.

Так от. У кожному Українському селі є 5-10 «активістів». Це особи переважно молодого або вже зрілого віку, котрі (як вони думають) прекрасно ознайомлені із виборчим законодавством, мають дар Божий у ораторстві, комунікабельності та геніальному вмінні підтримати розмову на будь-яку тематику. У минулому ці люди у більшості були неодноразово членами різних політичних партій. Хоча, трапляються і принципово-безпартійні. За фахом у більшості випадків то є вчителі (нажаль). Трапляються часто також бібліотекарі, колишні працівники тої ж сільради, адмін-працівники місцевих фермерів, тощо. Спостерігаючи за ними під час виборчого процесу ти мимоволі заздриш їхній фантастичній енергійності і витривалості. Вони кілька діб можуть обходитись без сну, їжі та інших, здавало б ся, абсолютно необхідних для життєдіяльності речей.
Мотивація – гроші, порція адреналіну і, нарешті – «вкус побєди», отриманої за будь-яку ціну. Якщо стається програш – задовольняємось двома попередніми мотиваторами.
Уявіть собі, що у селі є тисяча виборців. На дільницю прийдуть 300-400 (оптимістично). Ще 100 виявлять бажання проголосувати вдома. Наші харизматичні герої тут як тут. Замість роботи у теплій виборчій дільниці самі пропонують себе на виконання цієї місії. Я завжди дивувався, як хочеться їм ходити по болоті чи снігу цілий день з хати в хату?.. А 100 виборців – це приблизно 80-90 хат! Хати розкидані по селі, на кожному подвір`ї – песик(частіше пес), мешти брудні і т.д… Якщо явка на дільницю – 30%-40%, то тут (у виїзної бригади) – явка завжди 100%. Здогадайтеся як проголосують хворі і немічні люди, до яких додому прийшла людина (член ДВК), яку вони знають з дитинства? Отож!
Маємо 100 голосів. А це – 20% із усіх виборців, що взяли участь у голосуванні! Плюс люди «працюють» на дільниці. Вітаю, перемога навіть без витрат на агітацію!
Ви ще хочете пробувати балотуватись, не підкупивши «активістів»?!
Вчора у селі, де я спостерігав за ходом голосування напевно вперше за всю історію план «активу» провалився. Я просто наполіг на моїй присутності у кожній хаті, де голосували хворі та немічні люди, котрі не в стані самостійно прийти на ДВК. Спочатку знайомились, потім розпитували «шо за єден» з усіх можливих джерел. Після двадцятої хати (а їх виявилось 91) я сам вже мало не здався. Я був по вуха в болоті. Встидно було те болото нести людям в хату, але і роззуватись ніхто не дозволяв.
Бідні-біднесенькі люди! Зістарені не по літам, забуті Богом і дітьми, лежать або в кращому випадку згорблено сидять біля п`єцу, доживаючи свій вік ні від кого нічого не просячи. Все своє трудове життя вони покладались тільки на себе і Господа Бога. Дуже задоволені несподіваними гостями. Всі кажуть «слава Ісусу Христу», між собою звертаються по імені,. У цих кілька хвилин спілкування хочуть встигнути поговорити про все: політику, погоду, здоров`я і ще згадати якийсь спільний із гостями випадок з далекої молодості. І прощаючись, промовляють «Йдіть з Богом». Золоті наші Люди…
Повертаючись до голосування… Фантазії «активу» не було меж. Вони пробували щось шептати на вухо виборцям, бігли наперед у наступну хату, проводячи попередню кількасекундну «бесіду», підводили до думки фразами типу «Ну, ви ж знаєте за кого, з вами ж балакали». Не знаю чому, але я мав якийсь заворожуючий вплив на цих людей. Достатньо було культурного зауваження, щоб методи впливу припинились. Була надія, що після п`ятої хати мені то набридне. Але по полудню надія почала згасати. Ми обійшли разом 91 хату. Я привітав всіх із першими демократичними виборами «на дому» у їхньому селі. Доречі, кілька чоловік таки перейнялись ідеєю правдивого підходу, але нажаль, ніхто не зміг повірити у те, що я тут не за гроші. Уявляючи об`єм моїх преміальних дехто виглядав розгубленим і засмученим. Далі були процедурні питання: розпакування урн, підрахунок голосів, несподіванки і розчарування… В комісіях трапляються також і молоді люди 20-25 років. Мені зрозуміло чому вони часом поводять себе так само, зухвало нівелюючи справжні результати волевиявлення. Чому так? Хто вони? Відповідаю: панове, переважно це діти цих «активістів» із тридцятилітнім стажем. Це не набуте. Це з молоком зайшло.