Ким би ми були зараз без жінки в квітастому халатику?
Мама… Чомусь в багатьох людей, котрі чують це слово з пам’яті виринає постать рідної матусі, або… стомлена, невиспана, безфігурна жінка в квітастому халатику… Такий вже склався у більшості стереотип, що жінки після пологів обов’язково мають бути з темними колами під очима, із нашвидкоруч зібраним у хвостик волоссям, одягнуті в зручний одяг, але зі щасливим блиском в очах. Особисто я з власного досвіду скажу – це всьо фігня. Стереотип і то конкретний. Так, бувають такі дітки, котрі не дають можливості навіть поріг квартири переступити. Матуся тільки витарабанить візок на вулицю, а дитя давай кричати та звиватися… Але бувають і такі, котрі сплять практично 20 годин на добу, а в період неспання мило кліпають оченятами і розглядаються довкола… Ну це якщо говорити зовсім за немовлят. Але мама буває не лише у новонароджених, а й у підлітків та 40-річних холостяків. І все одно навіть поруч з такими «дітками» асоціація при слові «мама» буде з жінкою-куховаркою. Чомусь ніхто не уявлятиме жінку в діловому костюмі. Адже якшо раптом через кілька місяців по народженню дитини у матусі виникне бажання вийти на роботу, то її вже називають кар’єристкою та егоїсткою… Ще один стереотип, на мою думку.
Важко сказати однозначно, яка ж вона – ідеальна мама. Мабуть та, котра віддає всю увагу і весь час дитині? Але ж не факт, що чадо, уже навіть років через п’ять, пам’ятатиме про те, що мама вгрохала в нього стільки свого часу, жертвуючи, як мінімум, улюбленим серіалом.
Особисто я зрозуміла всю суть і зміст слів про недоспані ночі, аж коли сама стала мамою. А до того й не здогадувалася, що можу не спати таку кількість годин і при цьому почуватися абсолютно прекрасно. Материнство у нас, жінок, в крові. Поки не спробуємо, доти інстинкт не прокинеться.
Вважаю нерозумними тих людей, котрі живучі в шлюбі уже не малу кількість років, бояться планувати народження дитини, мовляв, люблять поспати довго зранку… Прикол в тому, що то коли в нас нема дітей, ми любимо те, що любимо. А після народження цих теплих, м’якеньких, дорогоцінних клубочків наші інстинкти на стільки керують нами, що ми й не помічаємо самі, як прокидаємося раніше не тому, що вже час,а тільки тому, шоб побачити, яке ж воно чудо спляче сопить збоку в пеленках.
Може я зараз виглядаю утопісткою, але користуючись нагодою, закликаю усіх жінок, котрі ще вагаються, або навіть категорично проти того, аби в їх сім’ї з’явилося дитятко. Не зволікайте! Ви самі втікаєте від щастя. Я на власні очі бачила ту незліченну кількість жінок, котрі не можуть завагітніти. І ту, котрі завагітнівши не можуть виносити дитятко. Не хочу в таке свято наводити сумну статистику і читати лекції про те, що бути мамою скоро в нашій країні стане модно, на стільки скорочується кількість жінок, котрі собі таку розкіш можуть дозволити. Хочу просто висловити захоплення тими жінками, котрі в наш час не зважають ні на які кризи і сміливо дарують життя тим діткам, котрі в свою чергу дадуть життя все новим та новим мешканцям планети.
Люба Вовк
Образ у квітастому халатику? е нє;)) Подивишся на таких от мамусь як Люба, то виникає не образ в халаті, а захоплення, щире і неймовірне!!!
Ой, дякую))) Але я теж маю халатика)))))) Тіко хожу в ньому вдома, а не між люди)))))))))))))))))))))
Бути мамою – це найбільше щастя,яке може бути в життя. Я інколи співчуваю чоловікам, що їм недано відчути, як це виносити дитятко. Бо це неймовірно!
Я дякую своїм мамусі Ліді за терпіння до мене. Я люблю Тебе!
ну Люпка – ти особлива мама, тре гордитись, шо я тебе зна)
Хм. Така як всі сучасні мами 😉 Головне – залишатися такою ж, якою ти був до материнства. При цьому лише примножуючи свій світ з допомогою діток, а не відгороджуючись ними від світу. Материнство, то не кінець життя, а лише початок. Лише ставши мамою починаєш по справжньому яскраво цінувати кодну хвилинку життя. Яскравим прикладом цього є такі непересічні тернополянки, як Олеся Гудима, котра почала творити шедеври в декреті. Людмила Лукіян, Юлія Кулик, Ольга Палилик, дітки яких надихАли мамусь на творіння поночам))) Такшо – матеріться, шановні)))) В плані – не бійтеся бути мамами, а йдіть до материнства, яко дару Божого. І пізнаєте реальний смак кольорового життя. Діти відкривають перед нами нові світи, дають нам крила і рожеві окуляри)) Во
Люба, в квітчастому халатику тебе не уявляю)))
Підтримую тебе в тому переконанні, що не варто боятись родити малюків, ставати мамою) Наш жіночий вік – короткий, якщо брати до уваги час народження здорових дітей) Важко предати словами, як таке малюсіньке дитятко допомагає збагнути по-іншому світ, помітити небачені досі дрібнички… Подивитись очима синочка на величезне небо, на барвистого метелика, навіть на банальний чупа-чупс! Все сприймається по-новому.
І зрозумілим стає вислів – віддати за когось своє життя.
Матус мене зрозуміли, як і те, що це мала дещиця із тих раостей, які приносить нам материнство:) З Днем Матері, МАТУСІ!!!!
мами не у квітчастому халатику а в квітчастих слінгах! Фореве!
Мама – це святе, то ж чому більшість роботодавців приймають неохоче на роботу молодих мам, а інколи повідомлення про вагітність робітника сприймають як світову катастрофу – людство вимирає, навпаки, треба заохочувати, щоб жінки народжували!
Ігорівна, стаття супер!!! 5+