Ласкава, люба, мила, рідна…

У травні, коли замаюється травами, листям і квітами земля, теплий весняний вітер приносить нам свято Матері. Воно припадає на другу неділю місяця.

Найдорожчою людиною на землі для кожного з нас є мати. Її любов, ласка, молитва супроводжують нас усе життя. І кожен з нас дитина доти, доки жива його ненька.

Коли згадую свою матусю, то чомусь відразу бачу її рідні, ніжні руки, що ніколи не знали спочинку. Від них завжди пахло то яблуками, то гарячим хлібом, то осіннім полем. Матусю, як я люблю тебе!

Мати… Чи є в світі слово більш прекрасне та ніжне? Його ми навчилися вимовляти змалку і дорожили ним, наче молитвою. «Мамо!» — вигукуємо, коли щасливі. «Мамо», — кличемо на допомогу, коли боляче, страшно, важко. Мама — вона початок усьому, берегиня роду, людина, любов якої не знає меж. З першого поруху нашого в лоні вона жертвує собою для нас, живе нами. Не підведімо її, не розчаруймо, поважаймо, любімо, дбаймо про неї, цінуймо кожну хвилинку, проведену разом, і де б не були — линьмо додому, до неньки,

Бо ніколи в світі
Забувать не треба
Мамину криницю
В рідному краю!

І, повірте, дуже ми щасливі з вами, бо маємо аж три неньки. Пригадуєте, як у Костя Вагилевича:

Ой маю я три матері,
три краснії рожі:
Перша Мати —
Непорочна, як
лілея біла,
Із Дитятком —
Немовлятком
Пречистая Діва.
Друга Мати — це
найкраща в світі
Україна —
Земля наша,
наша славна
Ненька Україна.
Третя Мати —
що ж про неї
гарного сказати?
Це ласкава, люба,
мила, рідна
моя мати.

Наталія ДЕРБАЧ, с. Долина Теребовлянського району.

 

У неділю — День Матері

До найдорожчої

Свій погляд ви на маму поверніть —
Хранительку та берегиню роду.
Вона ж казала тихо так «любіть» —
Вказала вам у світ дорогу.
Вона спізнала працю трудну,
Не раз про себе забувала.
І все життя своє працю марудну
Для вас сповняла.
Бо ж треба всім і хліба, і до хліба,
І треба дочок заміж віддавати,
І треба молодими бути ніби,
І треба, треба, треба все встигати.
Та поміж будні проглядають свята,
Між клопотами радість озивалась.
І сподівань було багато,
Щось здійснилося, а чогось не сталось.
Але на все свята Господня воля.
Давно бабуся наша ювілярка.
Дві внучки їй подарувала доля —
Світланка — менша, а Іринка — старша.
А там і хлопці хутко підростуть,
У них уже засіялось на вуса.
Роки, роки нестримно так минуть,
Що не встигаєш навіть оглянутись.
За українським звичаєм століть
Ми хочемо вам нині побажати:
Хай Бог дарує многа й блага літ,
З роси й води вам, рідна наша Мати.

Галина ЛАСЯК, с. Стінка Бучацького району.

«Вільне життя плюс»